Біографія сумління і честі

Успішний розвиток та репутація кожної установи залежать від умілого та мудрого керівника-професіонала, який володіє бездоганним авторитетом і здатен спрямовувати колектив на виконання поставлених завдань.

Таким керівником була директор Публічної бібліотеки імені Лесі Українки Ковальчук Людмила Іванівна. 62 роки свого життя поклала вона на вівтар професії, яку вважає найпотрібнішою і найцікавішою з усіх професій. Наполегливість, завзяття, цілеспрямованість сформувалися у Людмили Іванівни ще у ранньому дитинстві.

Народилася вона 3 січня 1939 року у селянській родині в селі Борівка Макарівського району Київської області. Батько працював головою Борівської сільської ради. У грудні 1942 року за підпільну антифашистську діяльність на території Київської області був страчений фашистами в застінках гестапо. Мати працювала в колгоспі. З юності Людмила усвідомила, що життєвий успіх залежатиме від власної праці та наполегливості.

Вибір професії підказала рідна тітка Ольга Клименко, яка довгі роки працювала завідувачем науково-медичної бібліотеки Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України.

Після успішного закінчення у 1952 році Борівської семирічної школи вступила до Київського технікуму підготовки культосвітніх працівників.

З 1955-го по 1964 рік працювала завідувачем бібліотеки у рідному селі. У 1963 році була обрана депутатом Борівської сільської Ради депутатів трудящих Макарівського району Київської області, брала активну участь у громадському житті села.

У той час у Борівці вперше в Радянському Союзі було впроваджено гарантовану грошову оплату праці в колгоспі. Ініціатором проведення такого експерименту був голова колгоспу, німецький інтернаціоналіст, червоний козак, в’язень сибірських таборів Адольф Леопольдович Розенцвайг. Саме він побачив у юній дівчині задатки лідера.

Спілкуваня з цим унікальним чоловіком, напрочуд мудрою, порядною і чесною людиною, його життєвий приклад стали для неї еталоном життєвого кредо.

Успіхи роботи Людмили Іванівни постійно висвітлювались у районній газеті, спеціальних листівках, на районних нарадах.

У 1959 році Людмила Ковальчук вступила до Харківського бібліотечного інституту. Після його закінчення наказом Головного управління культури Київського міськвиконкому від 20 липня 1964 року була призначена завідувачем бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва.

З того часу відбулося багато різних змін та подій. Незмінним залишився авторитет директора і найцінніші людські та професійні якості: мудрість, порядність, доброта, неймовірна відданість бібліотеці.

Їй неодноразово пропонували керівні посади в органах культури, але вона завжди відмовляла, бо вважала, що саме на посаді керівника бібліотеки найбільше реалізує своє покликання. Бібліотека, в яку вклала душу, працю, життя, в якій кожна цеглинка, кожна сходинка, кожна книга є свідками її щоденних переживань, клопотів, праці, стала храмом її душі.

Усі успіхи та відзнаки бібліотеки – це, передусім, професійні здобутки її керівника та колективу. Невелика бібліотека, куди Людмила Іванівна прийшла юною дівчиною і колектив якої налічував всього п’ять працівників, а площа приміщення 117 кв. метрів, швидко розвивалась, змінюючи свою структуру і статус.

25 лютого 1971 року в день 100-річчя від дня народження Лесі Українки бібліотека урочисто відкрилася у новому приміщенні по вулиці Тургенєвській, 83-85.

Бібліотека осучаснювалась, керівники різних установ і підприємств охоче йшли назустріч Людмилі Іванівні у вирішенні багатьох господарчих проблем, ставали друзями і користувачами бібліотечних послуг.

Непросте в усі часи завдання придбання матеріалів для оздоблення приміщень вирішувались в основному завдяки особливій харизмі директора бібліотеки: вмінню переконати, відстояти свою точку зору, презентувати набутки колективу.

І коли б не сила волі, мудрість, наполегливість керівника бібліотеки, державне бачення ролі та значення бібліотек у державному устрої, навряд чи бібліотека, якою більше, ніж півстоліття керувала Людмила Іванівна Ковальчук, змогла б піднестися на високий поважний щабель та стати однією з провідних публічних бібліотек нашої країни.

Саме їй органи культури доручали вирішення відповідальних завдань бібліотечного будівництва.

Централізація державних масових бібліотек у Києві розпочалась саме в Шевченківському районі. Постановою колегії Міністерства культури УРСР «Про розширення експерименту по централізації мережі державних масових бібліотек» від 28 грудня 1972 року дозволено централізувати мережу державних масових бібліотек у ряді регіонів України, в тому числі в Шевченківському районі міста Києва.

З  1974 року бібліотека імені Лесі Українки стала Центральною бібліотекою централізованої системи державних масових бібліотек Шевченківського району. Було створено бібліотечну систему з єдиним штатом, єдиним керівництвом, кошторисом витрат, єдиним книжковим фондом і єдиною політикою його комплектування. Експерименту передувала величезна підготовча робота.

Директору бібліотеки Людмилі Іванівні Ковальчук доводилося брати участь у багатьох відповідальних нарадах, робочих групах, приймати у себе численні комісії та делегації, проводити заняття в школі передового досвіду з питань централізації мережі державних масових бібліотек.

Нова організація бібліотечної мережі створила оптимальні умови залучення більш широкого контингенту користувачів бібліотечних послуг, диференційованого підходу в процесі їх обслуговування, особливо спеціалістів різних галузей народного господарства, молоді, максимального задоволення їх запитів.

Враховуючи велику методичну та організаторську діяльність, що проводила Центральна бібліотека імені Лесі Українки Шевченківського району як всесоюзна і республіканська база з питань централізації мережі бібліотек усіх систем і відомств, високий професійний рівень працівників, наказом Головного управління культури виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 14 грудня 1979 року №251 з 1 січня 1980 року її реорганізовано у Центральну міську бібліотеку імені Лесі Українки для дорослих м. Києва.

Важливою подією в житті Києва стало відкриття 20 червня 1986 року бібліотеки Дружби народів, заходи по створенню якої були затверджені наказом Міністерства культури Української РСР від 30.07.1982 року №775.

Головним завданням бібліотеки було поліпшення умов організації інформаційно-бібліотечного обслуговування багатонаціональних трудових колективів, військових частин, окремих користувачів бібліотечних послуг, створення умов доступу до культурної спадщини національних меншин, сприяння патріотичному та інтернаціональному вихованню населення.

Під бібліотеку було виділено будинок №15/1 по проспекту Свободи. Замовником на виконання всіх робіт визначено Центральну міську бібліотеку імені Лесі Українки. Директору Ковальчук Людмилі Іванівні довелось вирішувати питання виготовлення проектно-кошторисної документації, ремонтних робіт, виготовлення спеціального обладнання, художнього оформлення приміщення, доукомплектування книжкових фондів за допомогою бібліотек союзних республік.

Фонди бібліотеки були поповнені документами про історію, економіку, культуру, творами класиків та сучасних авторів художньої літератури, періодичними виданнями мовами інших народів, словниками, енциклопедіями, бібліографічними посібниками.

Велику допомогу в підготовці до відкриття бібліотеки Дружби народів надавала заступник голови Київського міськвиконкому Галина Миколаївна Менжерес, органи влади Шевченківського району, трудові колективи інституту «Союзгазпроект», заводів імені Артема та «Електроприлад».

Згодом на базі бібліотеки було відкрито Центр Дружби народів. Всі ці роки Людмила Іванівна і колектив ЦМБ імені Лесі Українки допомагали в комплектуванні фондів, вирішенні інших питань її успішної діяльності.

На прохання національних меншин у Києві було відкрито шість бібліотек з культурними центрами національних меншин на їх базі.

ЦМБ імені Лесі Українки брала участь у створенні Української бібліотеки в Москві. Виконання доручення Міністерства культури УРСР на звернення голови Товариства української культури «Славутич» Поповича П.Р. у Москві про надання допомоги у створенні Української бібліотеки було покладено на директора ЦМБ імені Лесі Українки Людмилу Іванівну Ковальчук. Українській бібліотеці в Москві постійно передавались книжки, передплачувались періодичні видання, звертались до мерії Москви з проханням надати бібліотеці нове приміщення.

7 грудня 1989 року було створено Українську бібліотеку в Москві, а 26 травня 2006 року бібліотека урочисто відкрилася в новому приміщенні.

На початку 80-х років значно активізувалась робота ЦМБ імені Лесі Українки з трудовими колективами міста.

Договір про співпрацю було укладено з колективом інституту «Союзгазпроект», провідним інститутом Газпрому СРСР. Це співробітництво було взаємовигідним. Інститут «Союзгазпроект» надавав велику допомогу бібліотеці у зміцненні її матеріальної бази: ремонтував приміщення, забезпечував транспортом, друкував видання бібліотеки.

Бібліотека ж надавала працівникам інституту бібліотечні послуги, методичну допомогу науково-технічній бібліотеці інституту, проводила масові заходи.

За ініціативи директора бібліотеки Ковальчук Л.І. був створений спільний хор працівників бібліотеки та інституту. Хор неодноразово завойовував призові місця в оглядах художньої самодіяльності, виступав перед співробітниками на вечорах відпочинку, виїжджав з концертами у підшефні села. 

Директор бібліотеки виступала з доповіддю про роботу з трудовими колективами на засіданні Всесоюзної координаційної ради бібліотек всіх систем і відомств у Москві. Договір про творчу співпрацю бібліотеки з інститутом «Союзгазпроект» був представлений на ВДНГ СРСР.

Робота колективу бібліотеки була відзначена нагородою Виставки – Дипломом ІІ ступеня, а директор бібліотеки Людмила Ковальчук – срібною медаллю та грошовою винагородою.

Досягнення колективу бібліотеки не залишилися поза увагою в Україні. Колектив було занесено до Книги Трудової доблесті ВДНГ Української РСР.

У 1985 році за успішну діяльність бібліотека отримує звання «Зразкова організація міста Києва».

Змінюється організаційна структура бібліотеки. Вже на початку року працюють 14 відділів, які розміщені у 8-ми приміщеннях в різних районах міста. Розширення кола напрямів та функцій діяльності бібліотеки, збільшення книжкових фондів, чисельності працівників та користувачів бібліотечних послуг поставило питання будівництва нового спеціалізованого приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 25 серпня 1986 року «Про організацію виконання постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 24 червня 1986 року №234 «Про заходи подальшого комплексного економічного і соціального розвитку Києва» було передбачено будівництво приміщення для Центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки на два мільйони томів.



З пропозицією про допомогу у фінансуванні будівництва такого приміщення бібліотеки, як бібліотека м. Нью-Йорк, звернувся дипломат, директор Дому Америки в Україні Віктор Китастий. Проте міська адміністрація у 1990 році його пропозицію відхилила.

Ключовим завданням бібліотек стало якісне формування фондів інформаційних ресурсів. Адже від складу та якості фондів залежить ефективність забезпечення доступу населення до інформації.

Наказом Головного управління культури Київського міськвиконкому від 29 грудня 1986 року №361 «Про реорганізацію мережі державних масових бібліотек міста Києва» на ЦМБ імені Лесі Українки покладено завдання централізованого комплектування, обліку та каталогізації документів для всіх державних масових бібліотек для дорослих міста Києва.

Особливої уваги в той час заслуговував процес духовного відродження української культури, вивчення української мови. Працівники бібліотеки організували курси з вивчення української мови. Враховуючи те, що бібліотеки мають великі можливості впливу на розвиток національної культури, діяльність Центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки була спрямована на пробудження широкого інтересу населення до рідної мови, національної історії, культури, повернення духовних традицій українського народу.



З ініціативи ЦМБ імені Лесі Українки засновано Клуб бібліотекарів, де працівники публічних бібліотек міста вивчають сучасний літературний процес. Заняття проводяться в приміщенні Національної Спілки письменників України.

10 років заняття Клубу бібліотечних працівників проводив Микола Сом, український письменник, поет-шістдесятник, публіцист, громадський діяч, член Спілки письменників України. Відомі політики, письменники, майстри мистецтв Борис Олійник, Микола Томенко, Олександр Бригінець, Олесь Гончар, Юрій Мушкетик, Ярема Гоян, Анатолій Паламаренко були частими гостями на засіданнях Клубу. Одне із занять Клубу було присвячено 70-річчю від дня народження Олеся Гончара у Жовтневому палаці культури. Останні роки заняття клубу проводить відомий український письменник Василь іванович Фольварочний.

Для повернення історичної пам’яті народу необхідно було доукомплектувати фонди бібліотек виданнями українських істориків, творами раніше заборонених та забутих авторів.

Бібліотека започаткувала видання серії бібліографічних покажчиків «Повернені імена».

Все це вплинуло на соціальну структуру відвідувачів бібліотеки. Збільшилась кількість людей інтелектуальної праці – науковців, істориків, викладачів гуманітарних дисциплін, студентів.

Вперше в Україні в структурі ЦМБ імені Лесі Українки в 1991 році відкривається відділ зарубіжної україніки. В його фондах – книги та журнали, передані бібліотеці представниками української діаспори з країн далекого та ближнього зарубіжжя.

П’ять комплектів комп’ютерної техніки подарував бібліотеці народний депутат Віктор Балога.

Кошти на передплату періодичних видань неодноразово виділяв для бібліотеки голова правління АТ “Газтранзит” Михайло Петрович Лінчевський.

Неодноразово передавали партії книг до фондів бібліотеки Голова Спілки жінок України Марія Андріївна Орлик та Голова Спілки жінок Києва Галина Миколаївна Менжерес.

Багато років бібліотека співпрацює зі Спілкою жінок Шевченківського району.

Велику допомогу з поповнення фондів публічних бібліотек Києва надають благодійна організація Президентський фонд Леоніда Кучми “Україна” та Міжнародний фонд відродження Києво-Могилянської академії.

Колектив бібліотеки вдячний старшому директору компанії Microsoft Ахтару Бадшаху за співпрацю та благодійну допомогу і, зокрема, за передане безкоштовно ліцензійне програмне забезпечення вартістю 28,799 тисяч доларів США.

      

Колекцію книг Сержа Лифаря, 817 одиниць, передала його вдова Ліллан Аллефельдт-Лаурвіг, збагативши тим фонди відділу літератури з питань мистецтв. 106 видань було оцифровано і виставлено на сайті бібліотеки.

Початок 90-х років характеризується активізацією громадського бібліотечного руху, співпрацею з бібліотеками зарубіжних країн.

Після відновлення незалежності Української держави фонди бібліотеки поповнюються також через Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей, українсько-американський благодійний фонд «Сейбр – Світло». У 1991 році від фонду «Сейбр – Світло» отримано близько 3000 книг українською та англійською мовами.

На презентацію цих книг прибули співробітники посольства США в Україні. А через декілька днів бібліотеку відвідав перший посол США в Україні Роман Попадюк.

Тоді ж розширилися масштаби співпраці бібліотеки з посольством США в Україні, з українсько-американським благодійним фондом «Сейбр – Світло», українсько-американською фірмою «Діджітал», Міжнародним фондом «Відродження», який перші роки працював у стінах бібліотеки.

Потреба в актуальній літературі з питань українського національного відродження, економіки, історії, права вимагала пошуку додаткових джерел комплектування.

Адміністрація бібліотеки налагоджувала зв’язки з народними депутатами, громадськими організаціями, благодійними фондами, активізувала фандрейзингову діяльність по залученню додаткових джерел фінансування, в тому числі комплектування бібліотечних фондів.

Завдяки тісній співпраці адміністрації з благодійними фондами, Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей, бібліотеці були передані приватна колекція книг Сержа Лифаря – всесвітньо відомого майстра балету, киянина; Віктора Китастого –  науковця і дипломата, директора Дому Америки в Україні, почесного доктора НАУКМА та інших.

Колектив бібліотеки вдячний народному депутату, політику, громадському діячеві Миколі Томенку за подаровані для публічних бібліотек міста книги “Історія української “Конституції”, “Український романтик Микола Гоголь”, “Теорія українського кохання”, книги правової тематики, електронні видання “Класика української літератури”, “Живі голоси”, “Слуханка для української малечі”, “Сім чудес України”, “Замки, фортеці, палаци”, “Сім туристичних маршрутів України” та інші. З його ініціативи реставровано пам’ятник Лесі Українці на її могилі на Байковому кладовищі, встановлено пам’ятник на могилі Миколи Сома. За підтримки Миколи Томенка бібліотекою до 140-річчя від дня народження Лесі Українки видано бібліографічний покажчик “Ні! Я жива, я буду вічно жити…” Займаючи високі посади, Микола Володимирович був і є таким доступним і близьким для бібліотечної громади міста.

У 1992 році ЦМБ імені Лесі Українки приймає на своїй базі групу учасників Першого Всеукраїнського конгресу бібліотекарів, що проходив у приміщенні Національної опери України.

Свідченням визнання Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих, як однієї з провідних бібліотек України, стало проведення на її базі міжнародного семінару «Публічні бібліотеки на перехресті: соціальні та електронні виклики», що відбувся у 2002 році в рамках проекту «PULMAN». Під час семінару обговорено та прийнято рекомендації Комісії з питань розвитку публічних бібліотек країн Європи.

З колективом бібліотеки обмінювались досвідом провідні спеціалісти бібліотек європейських країн.

У рамках проекту «PULMAN» директор бібліотеки Людмила Ковальчук, заступник директора Раїса Коваленко, завідувач відділу літератури іноземними мовами Ольга Мар’янчик познайомилися з роботою бібліотек Англії, Фінляндії, Австрії, Ватикану, Угорщини.

Науково-методичий відділ бібліотеки брав участь у конкурсі проектів соціологічних досліджень, що проводився у рамках програми «Бібліоміст» та отримав грант на придбання відеокамери. За цією ж програмою у червні 2010 року завідувач науково-методичного відділу Ольга Романюк упродовж тижня знайомилась з діяльністю публічних бібліотек Данії. Досвід, отриманий під час поїздки, поширювався серед працівників публічних бібліотек Києва та України через блог «Методична служба публічних бібліотек Києва».

Велика роль в організації співробітництва бібліотек України з бібліотеками, міжнародними благодійними фондами, посольствами, культурними центрами зарубіжних країн належить Валентині Пашковій, яка була Президентом Української бібліотечної асоціації.

На запрошення Уряду США в серпні 1999 року директор бібліотеки Людмила Іванівна Ковальчук у складі групи бібліотечних працівників України за програмою Інформаційної Агенції США «Бібліотечна справа у США» відвідала бібліотеки Вашингтону, Нью-Йорку, Сіетлу та інших міст США.

Публічна бібліотека імені Лесі Українки брала активну участь у щорічних міжнародних конференціях: «Бібліотеки та асоціації  у світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва». Директор бібліотеки Ковальчук Л.І. неодноразово виступала на конференціях з доповідями.

У 2002 році на міжнародній конференції в Криму стенд «Публічні бібліотеки Києва», підготовлений Публічною бібліотекою імені Лесі Українки, отримав високу оцінку та був нагороджений дипломом як кращий стенд міжнародної конференції.

Розвиток нових інформаційних мережевих технологій, поява нових носіїв інформації, зміна традиційних підходів до процесів інформаційно-бібліотечного забезпечення науки та освіти, розвиток нових видів сервісу продиктували необхідність впровадження у практику роботи нових комп’ютерних технологій.

У червні 1996 року бібліотека отримала вихід в Інтернет.

Для впровадження нових комп’ютерних технологій потрібно було програмне забезпечення.

У 1997 році на конкурсі міжнародного благодійного фонду «Інститут відкритого суспільства» в Будапешті бібліотека отримала грант у сумі 25 тисяч доларів США, за які придбала програму «ALEPH» фірми Ex Libris (Ізраїль). Це одна з кращих систем, доступних на програмному ринку України.

Завідувач відділу нових інформаційних технологій Світлана Санжак пройшла стажування в бібліотеках Ізраїлю та США.

У 1999 році на конкурсі в Будапешті отримано другий грант в сумі 19800 доларів США. За ці кошти придбано нову версію програми «ALEPH».

На абонементі, а згодом і в читальному залі впроваджено модуль «Циркуляція фонду». Створено електронну базу користувачів бібліотечних послуг, документовидачі, резервування потрібних видань через Інтернет, пластикові квитки.

З 1992 року бібліотека веде зведений електронний каталог видань, що надходять до фондів 90-а публічних бібліотек для дорослих міста.

Другою в Україні, після Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Публічна бібліотека імені Лесі Українки виставила електронний каталог в Інтернет, до якого включено 516.047 назв документів.

Ця унікальна пошукова система розміщена на веб-сайті бібліотеки, доступ до якого забезпечено в цілодобовому режимі. До каталога звертаються не тільки кияни, а й громадяни інших регіонів України та зарубіжних країн.

До послуг користувачів електронна бібліотека on-line, де представлено повні тексти рідкісних та раритетних видань про Київ, творча спадщина Лесі Українки, унікальні книги із колекції Сержа Лифаря, книги з питань духовності та моралі, науково-популярні книги різної тематики, колекція світової класичної музики, аудіоантологія української поезії, твори художньої літератури.

На конкурсі бібліотечних сайтів у 2012 році, організованому Українською бібліотечною асоціацією, ресурс бібліотеки зайняв перше місце серед сайтів обласних універсальних наукових бібліотек України.

У Міжнародному конкурсі сайтів бібліотек Києва за тематикою «Сучасний бібліотечний сайт 2013» сайт Публічної бібліотеки імені Лесі Українки зайняв 1-е місце. Міжнародна американська компанія «LUC» з освіти і культури нагородила бібліотеку Дипломом і прийняла рішення ознайомити з сайтом Публічної бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва провідні американські бібліотеки як із зразком просвітницької сучасної європейської культури.

Успішний досвід бібліотеки з впровадження нових комп’ютерних технологій, створенню в Києві єдиного інформаційно-бібліотечного простору, фандрейзингової діяльності по залученню додаткових джерел фінансування, адвокаційної діяльності було представлено в доповідях директора бібліотеки Людмили Ковальчук на Міжнародній конференції в Криму «Бібліотеки та асоціації у світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва».

2008 рік залишиться в історії бібліотеки роком неймовірного протистояння колективу бібліотеки спробам рейдерського захоплення її приміщення по вулиці Січових стрільців, 77, незаконно приватизованого ВАТ «Укргазпроект».

Ситуація, в якій опинилася бібліотека у зв’язку з намаганням її виселити з власного приміщення, широко висвітлювалась у виступах директора по радіо та на телебаченні, публікаціях у пресі. Відкриті судові засідання привертали до бібліотеки велику кількість прихильників.

Герої України Борис Олійник та Дмитро Павличко, творчі спілки та громадські організації, окремі громадяни, журналісти, письменники, юристи – всі доводили неприпустимість такого замаху на головну бібліотеку столиці.

Через 14 засідань в судах різних інстанцій, аж до Верховного Суду України, довелося пройти адміністрації бібліотеки. І лише в лютому 2009 року рішенням Господарського суду міста Києва справу було виграно і рейдерську атаку на одну з найстаріших публічних бібліотек Києва відбито остаточно.

Юридичний супровід бібліотеки у її боротьбі за власне приміщення здійснював на благодійних засадах відомий адвокат України, експерт з питань юриспруденції Андрій Федур.

Відбулося також 10 судових засідань з приводу намагання райдержадміністрації Шевченківського району столиці (голова В. Пилипишин) виселити відділи бібліотеки з 5-ти приміщень на території району. І з цієї ситуації бібліотека вийшла теж переможцем.

Активну позицію в питанні захисту бібліотеки зайняли народні депутати Верховної Ради України Микола Томенко, Лесь Танюк, Олександр Бригінець, Олесь Доній.

Враховуючи ситуації із захопленням приміщень бібліотеки, на звернення директора Людмили Ковальчук народні депутати домоглися прийняття постанови Верховної Ради України від 16 січня 2009 року «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів інформації, закладів культури, в тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження».

За пропозицією директора Людмили Ковальчук були внесені також зміни до Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» в статтю 14, яка забороняє приватизацію бібліотек, в статтю 27 щодо заборони виселення або переміщення бібліотек без надання їм рівноцінного упорядкованого приміщення для надання бібліотечних послуг, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів.

Цей непростий, але безцінний досвід того ж року директор бібліотеки Людмила Ковальчук виклала у своєму виступі «Використання адвокаційних технологій в захисті бібліотек» на міжнародній конференції в Криму. Він став прикладом успішного протистояння установи неправомірним діям рейдерів та привернення уваги держави до проблем у бібліотечній галузі.

Від імені Української бібліотечної асоціації Людмила Іванівна, як віце-президент УБА, готувала документи, завдяки яким були відмінені тендерні процедури при закупівлі книг для бібліотечних фондів.

На лист віце-президента УБА Людмили Ковальчук до прем’єр-міністра України було відновлено фінансування державної програми «Українська книга».

Багато років бібліотека співпрацює з Українським фондом культури, Національною Спілкою письменників України, Спілками жінок України, м. Києва та Шевченківського району, благодійними фондами, посольствами та культурними центрами зарубіжних країн.

Сьогодні Публічна бібліотека імені Лесі Українки для дорослих міста Києва є центральним книгосховищем міста, науково-методичним центром публічних бібліотек для дорослих, базовою бібліотекою Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Книжковий фонд бібліотеки становить понад 280 тисяч примірників документів на традиційних та електронних носіях інформації.

Послугами бібліотеки користуються понад 28 тисяч киян. Крім послуг у стінах бібліотеки, працюють 40 бібліотечних пунктів у трудових колективах, лікувальних закладах, у місцях тимчасового проживання переселенців з Криму та східних областей України.

Бібліотека надає киянам можливість цікаво та пізнавально проводити своє дозвілля: переглядати художні фільми в домашньому кінотеатрі, спектаклі в театрі при відділі літератури з питань мистецтв, фільми іноземними мовами у відділі літератури іноземними мовами, брати участь у роботі клубів за інтересами, у проведенні просвітницьких заходів.

Сьогодні бібліотека пропонує для користувачів безоплатні інформаційно-довідкові послуги:

  • доступ до повнотекстової електронної інформаційно-правової системи «Ліга : Закон», що містить повний комплекс нормативно-правових документів, а також аналітичну, консультаційну, довідкову та оглядову інформацію з питань законодавства;
  • консультативну допомогу бібліографа та складання бібліографічних списків літератури за тематикою запитів користувачів, в тому числі в режимі онлайн (служба «Віртуальна довідка»);
  • доступ до світових інформаційних ресурсів через мережу Інтернет, а також можливість працювати в мережі WI-FI зі своїми портативними пристроями;
  • курси навчання людей старшого віку основам пошуку інформації у мережі Інтернет;
  • читання в електронному форматі (PocketBook);
  • використання в читальних залах бібліотеки документів, отриманих з інших бібліотек по міжбібліотечному абонементу (МБА);
  • доставки замовлених видань додому людям з обмеженими фізичними можливостями;
  • отримання інформації про нові надходження документів до бібліотеки;
  • отримання доступу до інформації органів влади будь-якого рівня за допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій.

Адміністрація та колектив бібліотеки роблять все можливе, щоб надати киянам високий рівень бібліотечних послуг.

Велика заслуга у спрямуванні колективу на виконання поставлених завдань в успішному розвитку бібліотеки належить Людмилі Іванівні Ковальчук, яка більшу частину свого життя поклала на вівтар професії.

За час її керівництва бібліотека з міської філії стала центральною публічною бібліотекою столиці нашої держави, авторитетним і визнаним центром інформації, культури та освіти.

15 років Людмила Іванівна була депутатом Шевченківської районної ради м. Києва, очолювала комісію з питань культури, неоднарозово обиралась віце-президентом Української бібліотечної асоціації.

   

Визнанням заслуг Людмили Іванівни Ковальчук перед Україною є присудження їй звання Заслуженого працівника культури України (1982 р.), нагородження орденами «Знак пошани» (1976 р.), Трудового Червоного Прапора (1986 р.), княгині Ольги ІІІ ступеня (2000 р.), Великого князя Володимира (2007 р.), ювілейною медаллю «Двадцять років незалежності України», іншими медалями, подяками, почесними грамотами.

У конкурсі «Жінка року – 99» в номінації «Працівник культури» Людмила Іванівна здобула перемогу.

За проявлений патріотизм та бездоганне служіння Україні нагороджена зіркою «Патріот України».

                                    

Творча біографія Людмили Ковальчук занесена до книг:

  • «Хто є хто в Україні»;
  • «Книга пошани «Портрети сучасниць»;
  • «Енциклопедія «Кращі люди України»;
  • «Україна й українці – цвіт нації, гордість країни»;
  • «Жіноче серце, сповнене любові»;
  • «Портрети киянок на початку ХХІ століття»;
  • «Почесні імена України – еліта держави» (2017 р.) та інших видань.

У рамках Міжнародного проекту «Я – Українка» 18 травня 2017 року нагороджена почесним орденом «Берегиня України».

Спочатку у Людмили Іванівни була мрія – мрія стати бібліотекарем. А потім шлях до неї був світлим, але інколи тернистим. І шлях цей  виявився довжиною у ціле життя. Життя наповнене мріями, задумами, сподіваннями, прагненнями та успіхами.

Її надзвичайне вміння захоплюватись своєю роботою та захоплювати інших, її організаторський талант та прагнення віддавати теплоту свого серця прекрасному колективу бібліотеки має бути прикладом для майбутніх бібліотекарів, які так само, як і вона, мріють про величну професію бібліотекаря.