Найзагадковіша поема Лесі Українки: у київському театрі Франка готують прем’єру «Касcандри»

Марія КАТАЄВА

До 150-річчя з дня народження Лесі Українки у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка покажуть кілька вистав за її творами. Особливою подією стане прем’єра «Кассандри», яку поставив режисер Давид Петросян. У новій інсценізації використовують нетрадиційні образно-зорові метафори.

Історія героїні давньогрецької міфології Кассандри, яка бачила жахливе майбутнє, але не змогла його відвернути, стала основою для створення Лесею Українкою однойменної драматичної поеми. Перша згадка про твір зустрічається в листі поетеси до Ольги Кобилянської, надісланому у 1903 році з Сан-Ремо. У ньому Леся Українка пояснювала, якою бачить героїню нового твору:«Ся трагічна пророчиця із своєю ніким не признаною правдою, із своїм даремним пророчим талантом — власне такий неспокійний і пристрасний тип: вона тямить лихо і пророкує його, і ніхто їй не вірить, бо хоч вона каже правду, але не так, як треба людям; вона знає, що так їй ніхто не повірить, але інакше казати не вміє; вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо; вона сама боїться свого пророцтва і, що найтрагічніше, сама в ньому часто сумнівається, бо не знає, чи завжди слова її залежать від подій, чи навпаки — події залежать від її слів, і тому часто мовчить там, де треба говорити; вона знає, що її рідна Троя загине, і родина, і все, що їй миле, і мусить сказати те вголос, бо то правда, і, знаючи ту правду, не робить нічого для боротьби, а коли й намагається робити, то діла її гинуть марно, бо — діла без віри мертві суть, а віри в порятунок у неї нема і не може бути; вона все провидить, вона все знає, але не холодним знаттям філософа, тільки інтуїцією людини, що все постерігає несвідомо і безпосередньо («нервами», як кажуть в наші часи), не розумом, а почуттям, — тому вона ніколи не каже: «Я знаю», а тільки: «Я бачу», бо вона справді бачить те, що буде, але пояснити аргументами, чому воно мусить так бути, а не інакше, вона не може. І пророчий дух не дар для неї, а кара, її ніхто не каменує, але вона гірше мучиться, ніж мученики віри і науки. Така моя Кассандра».

У «Кассандрі» знайшли свій відгук і моменти автобіографічного характеру, і філософські запити часу, і політичні, зокрема, дискусії української інтелігенції про те, яка правда потрібна людям.

У Театрі Франка до цього твору Лесі Українки звертаються не вперше. У 1970 році «Кассандру» поставив режисер Сергій Сміян. Через понад 50 років сучасну інсценізацію зробив Давид Петросян.

«Поема «Кассандра» Лесі Українки є одним із найзагадковіших творів української літератури. Історія пророка, який не потрібен своєму народові, ставить багато запитань, — розповідає режисер Давид Петросян

Роль Кассандри у виставі виконують Ксенія Баша та Марія Кошкіна.

Коли: 25 та 27 лютого, 3, 17, 23 березня, 2, 24 квітня о 19.00.
Де: Театр Франка, площа І. Франка, 3.
Вартість квитків: 80-250 грн.

26 лютого, у рамках відзначення 150-річчя з дня народження Лесі Українки, Театр Франка покаже також інші вистави за її творами, — «На полі крові» та «Verba».

Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/49378/