У центрі Києва, за новобудовами, заховався найбільш таємничий будинок столиці

ІННА БІРЮКОВА

Як тільки не називають цю споруду на вулиці Бульварно-Кудрявській, 34: будинок-привид, шедевр божевільного архітектора, пам’ятник архітектури, якому незабаром виповниться майже 150 років, і навіть «Вороняча слобідка» із «Золотого теляти» Ільфа та Петрова! І всі ці назви, кожна потрохи, відповідають дійсності.

Тут поселилася історія

Точну дату, коли був збудований будинок, назвати складно. Одну зі стін будівлі прикрашає табличка «Пам’ятка історії. Художнє училище, 1901-1902 рр». Але мешканці впевнені, що така інформація не відповідає дійсності.

За переказами родичів старожилів, художнє училище з 1902 року справді розташовувалося на Бульварно-Кудрявській вулиці, тільки в будинку № 2, а у 34-ому було ремісниче училище.

Сам же будинок же нібито спорудили в 1879 році. Хто його архітектор — невідомо, швидше за все, як вважають, це Володимир Ніколаєв.

Згідно з іншою версією, цей будинок до 1917 року належав дворянській родині Рогальських. Також нібито тут у 1910-1911 роках розташовувався молитовний будинок маріавітів (віруючих поляків, що відмовилися від участі в католицьких богослужіннях).

Після жовтневої революції 1917 року тут жили різні люди: артисти цирку, квартирували приїжджі комуністи. Врешті-решт всі житлові приміщення віддали пролетаріям під комунальні квартири. З 2011 року будинок одержав почесний охоронний статут, а саме — став пам’ятником архітектури.

«Трохи архітектором» був кожен мешканець

Оскільки будинок на Бульварно-Кудрявській,34 досить старий і виглядає дуже загадковим, тут навіть знімали передачу «Битва екстрасенсів». Екстрасенси начебто «побачили» там душі закатованих дітей і визначили «чорну» ауру. Однак кияни, котрі тут мешкають, не відчувають нічого зловісного і дуже люблять свій будинок.

«У цьому будинку проходило моє дитинство. Він мені часто сниться тут, в Америці. А саме — його мешканці, під’їзд, запахи, сараї, дерева, будинки навколо», — ділиться спогадом Ігор Перелюбський, котрий зараз мешкає у Лос Анджелосі.

Сьогодні колоритна будівля повністю закрита новобудовою і потрапити у двір можна через арку. Справжня «Вороняча слобідка», описана в романі «Золоте теля» Ільфа та Петрова, мабуть, виглядає саме так: комунальні квартири, балакучі сусіди, незліченна безліч прибудов, прорубані в різних місцях вікна різної форми…

Певного стилю в будинку давно немає. Початково, до першої перебудови, це був просто 2-х поверховий будинок. Перебудов, схоже, тут було дуже багато. Їх робили самі мешканці, що призвело до різних невідповідностей у стилі. Наприклад, будинок має різну висоту поверхів: з одного боку — два, з іншого — три, з третього — чотири поверхи.

Також — безліч вікон всіх форм. Видно, що місцями вікна закладені, місцями — прорубані в стінах. Вікна досить готичні — напівкруглі, витягнуті, здвоєні, трикутні. Словом, на будь-який смак. Балкони — дерев’яні, зроблені кустарно і як у кого це вийшло. Таким чином надбудови додають будинку ще більшої загадковості.

Сходи теж тут незвичайні — адже в якому будинку можна знайти двері, розташовані одночасно на двох сходових майданчиках. Проходячи на верхні поверхи, доводиться пригинатися навіть людині середнього зросту.

Внутрішній двір дуже сильно нагадує подільський або одеський дворики: навіс, білизна, виноград, що обплітає старі стіни, — тут тільки історичні фільми знімати! А намальований на одній зі стін будинку тарган виглядає як свого роду герб будинку — такий же вічний і живучий!

Сюди варто прийти. Хоча б ненадовго втекти від буднів сучасного шумного міста і зануритися в історію, адже стільки всього за майже 150 років життя пам`ятають стіни цього будинку!

Словом, атмосферність та незабутні емоції тут гарантовано!

Докладніше:
Хрещатик. – 2020. – 22 січ. – С. 4.