“Винним себе не визнаю”: до 120-річчя з дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного (2.02.1901 – 3.11.1937)

В. П. Підмогильний – український письменник і перекладач, талановитий прозаїк доби “розстріляного відродження, народився 2 лютого 1901р. в с. Писарівка, (нині Дніпропетровська область  розстріляний 3 листопада 1937 р. урочище Сандармох, Карелія)

Валер’ян Підмогильний походив з бідної селянської родини. З дитинства вирізнявся твердістю свого характеру та світобачення.
Крім того, рано проявив сильну тягу до навчання.  Однак в подальшому отримати вищу освіту не вдалося через брак коштів.

Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі, яке закінчив з “відзнакою”. Потім, навчався з перервами на математичному та юридичному факультетах  Катеринославського університету, який так і не закінчив.

Друкуватися почав ще зі школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. В 1917 році було написане оповідання “Важке питання”, пізніше  “Добрий Бог”, “Гайдамака”, “Пророк”, На селі”. У катеринославському збірнику “Січ” опублікував оповідання “Ваня” та “Старець”.
До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована у1920 році й мала назву “Твори Т. 1”, увійшло дев’ять оповідань: “Старець”, “Ваня”, “Важке питання”, “Пророк”, “Гайдамака”, “Добрий Бог”, “На селі”, “На іменинах”, “Дід Яким”.

Літературна діяльність письменника переривалась вчителюванням, працею у видавництвах. Деякий час вчителював у Павлограді на Катеринославщині. У цей період важливу роль в становленні його як творчої особистості, відіграв літературознавець Петро Єфремов, саме йому належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного “Поет чарів ночі”.

Чималий вплив на Підмогильного мала особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського.

В 1921 році письменник одружився з донькою ворзелівського священика Катрею Червінською, актрисою Театру юного глядача. Разом з дружиною він переїхав з Ворзеля до Києва, де оселився в будинку недалеко від Сінного базару, на розі Великої Житомирської. В ці часи виходить його книжка оповідань “В епідемічному бараці”.

Валер’ян Підмогильний бере активну участь у літературно-мистецькому житті, зокрема, був членом щойно створеного об’єднання “Аспис” (Асоціація письменників), з якого потім виокремилося літературне угруповання “Ланка”, яке у 1926 році було перейменоване на “Марс”, тобто “Майстерню революційного слова”.

Участь у різних літературних групах сприяла поширенню творчості Підмогильного. Його твори друкувалися в літературних збірниках і журналах, серед яких були видання, заборонені владою.

В 1924 році вийшла друком книжка Підмогильного Військовий літун”, пізніше – окреме видання повісті “Третя революція”. Разом з Євгеном Плужником  він підготував два видання словника “Фразеологія діловоï мови”, працював над сценарієм фільму “Коломба” за романом Проспера Меріме. Була опублікована збірка оповідань
Проблема хліба” та роман “Таïс” Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного. У 1928 році у Харкові виходить друком роман Місто”. У цей же час Підмогильний відвідав Німеччину, Чехословаччину “для налагодження творчих зв’язків”.

Підмогильний брав участь у літературній дискусії 1925-1928 років,  виступав перед представниками літературно-громадських організацій, вузівською молоддю на диспуті “Шляхи розвитку сучасноï літератури”.

У Києві Підмогильний працював редактором видавництва “Книгоспілка”, співредактором журналу Життя й революція”, друкувався в літературних збірниках і журналах “Січ”, “Вир революції”, ”Життя й революція”, Жовтень”, Нова громада”, Універсальний журнал”, Червоний шлях”, газетах “Український пролетар”, Літературна газета”, друкувався як автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Т. Бордуляка, І. Нечуя-Левицького, М. Рильського.

У 1930 році в Москві в перекладі російською мовою виходить роман Місто”. Проте загальна атмосфера, особливо в колах інтелігенції, ставала дедалі гнітючішою. Підмогильного виводять зі складу редколегії журналу Життя й революція”, його твори майже не друкують.

Митець всім своїм єством хотів завадити поширенню радянської влади в Україні, яку несприймав.  Один із мешканців будинку “Слово”, де у Харкові проживав Підмогильний, згадував, що в період голоду він  був одним із організаторів особливої їдальні для жителів будинку.

А влітку 1933 року письменник разом з Антоненком-Давидовичем, Борисом Тенетою та Іваном Багряним здійснив велосипедну подорож Центральною Україною, щоб на власні очі побачити страшну руку геноциду української нації – голодомору.

Коли Підмогильний зрозумів, що його творчість може бути припинена другою хвилею репресій в Україні, він вирішив виїхати на полярну північ Росії, де можна було б знайти якусь роботу. На жаль, прозаїк не встиг. Його заарештували 8 грудня 1934 року  невдовзі після вбивства радянського політичного діяча Сергія Кірова, що стало формальним поштовхом для масового терору населення, яке було, за іронічними словами письменника, “елементом нетрудовим і класово ворожим” для сталінської влади.

3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції
В. Підмогильному винесли вирок “Розстріляти”. Йому було  36 років…
Разом із письменником у той день в урочищі Сандармох було знищено близько 1000 в’язнів, серед яких були  Микола Зеров, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш.

Пропонуємо вам для ознайомлення  літературну творчість В. П. Підмогильного.

Чекаємо на вас у нашій бібліотеці!

Підмогильний, В. П. Місто : роман / Валерян Підмогильний.– Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, [2020]. – 320 с. : іл.
Роман “Місто”, завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показав бажання молодих селян “вийти в люди”, аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман “Місто”, як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

Підмогильний, В. П. Невеличка драма : [роман] / Валер’ян Підмогильний. – Київ : Кондор, 2020. – 238 с.
“Невеличка драма” Валер’яна Підмогильного  належить до нового для української літератури типу інтелектуального роману. Цей твір – своєрідний психологічний зріз життя людини в Україні в 1920-ті роки. Кажучи словами відомого літературного критика Ю. Шереха, це твір про двох. Головні герої уособлюють у собі не тільки чоловіче й жіноче начала, але й різні світогляди, різне бачення щастя – “щастя розумової величі” і “щастя чуттєвої величі”. Роман читається із захопленням і спонукає читача до роздумів над природою людини, сенсом життя, суперечностями між розумом і почуттям, почуттям і обов’язком.

Підмогильний, В. П. Повість без назви … : вибране / Валер’ян Підмогильний ; [передм. Ю. Коваліва]. – [Київ] : Академія, 2017. – 319 с.
“Повість без назви” – найдивовижніший твір Валер’яна Підмогильного (1901-1937). Головний герой­ розшукує у величезному місті чарівну незнайомку, котру мимохідь побачив серед вуличного натовпу­ і в яку пристрасно закохався. Ця жінка стає його мрією, спонукає переосмислити все своє життя, переоцінити власні ідеали, заново осягнути себе і цінність людського існування. До збірки входять також ранні оповідання автора.

Підмогильний, В. П. Вибрані твори / Валерян Підмогильний. – Київ. – Центр учбової літератури, 2020. – 216 с.: портр.
Книга В. Підмогильного “Вибрані твори” містить оповідання : “Ваня”, ”Військовий літун”, ”З життя будинку”, ”За день”, ”Іван Босий”, ”Історія пані Ївги”, ”Комуніст”, ”Повість без назви”, ”Повстанці”,  ”Проблема хліба”, ”Син”.  Вражає щирість роздумів і точність слова письменника. Наведені твори зберігають свою цінність і сьогодні. Вони спов­нені людяності, допомагають глибше зрозуміти себе і наш час.