Державний гімн України – один з головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Його офіційна музична редакція була ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, а текст гімну затверджено Законом України «Про державний гімн України» 6 березня 2003 року.
10 березня для Дня державного гімну був обраний як день, в який вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» в 1865 році в Перемишлі (Польща). Ним завершили концерт, присвячений пам’яті Тараса Шевченка. Того ж року вірш уже був надрукований разом із нотами. Твір у виконанні українського оперного співака-тенора Модеста Менцинського був записаний на платівку в Кельнському відділенні «Грамофона» у жовтні 1910 р.
Ім’я Олександра Кониського, автора духовного гімну України, носитиме вулиця, на якій розташоване основне приміщення Публічної бібліотеки імені Лесі Українки. Цей духовний гімн має не лише історичне значення. Його слова звучать актуально і натхненно, особливо в умовах війни та соціальної кризи: «Боже, Великий єдиний, нам Україну храни»! Є в ній і рядки, ніби звернені до студентів, учнів та викладачів: «Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти».
Про Павла Чубинського, Михайла Вербицького і Олександра Кониського як авторів двох музичних символів України у прямому етері 10 березня розповідав наш лектор, історик, мистецтвознавець — Анатолій Горовий. Він наголосив, що зараз, коли нові герої воюють за територіальну цілісність нашої країни, гімн має особливе значення для всіх і є тою духовною ланкою, що єднає нас із попередніми поколіннями борців за свободу.