Питання особистості в історії завжди було неоднозначним, дискусійним і тому цікавим. Хто творить історію крізь віки? Апріорі ми вважаємо, що вирішальною дійовою особою в історичній площині є народ або політична еліта, або аристократи. А як щодо самих особистостей: полководців, діячів-політиків, реформаторів? Їхня роль суто вторинна?
Особливо цікаво говорити про визначних постатей рідної історії. 13 грудня у прямому етері історик і письменник Анатолій Горовий розповів про двох персоналій, які мали грандіозний вплив на історію українських земель – Івана Богуна та Івана Сірка. Період їхньої діяльності припав на XVII ст. – той час, коли визначалося стратегічне майбутнє України після національно-визвольних змагань. Спікер уважно розглянув сторінки біографій Сірка та Богуна. Завдяки цьому він висунув декілька важливих тез, які підкріплював аргументами з історичних джерел – особливо часто він звертався до козацьких літописів.
Іван Богун – козацький полковник, який має репутацію «державника». Він походив із заможного роду. Народна дума згадує Богуна як одного з чотирьох керівників повстання, з якого почалася визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Пізніше його призначили кальницьким полковником. Богуна називали майстром зимових боїв. Перемога у Вінниці, порятунок козацької армії під Берестечком – це далеко не всі заслуги видатного українського полководця. Він перший в історії здогадався кувати коней підковами із шипами, завдяки чому можна було легко рухатися по льоду та мерзлій землі. Відомо, що Іван Богун не підтримував політику Хмельницького укладати угоди з сусідами. Водночас майже ніколи не діяв самочинно, на шкоду політиці центральної влади, усвідомлюючи необхідність рухатись до перемоги єдиним фронтом.
Постать Івана Сірка є однією з найбільш міфологізованих в українській історіографії. Ім’я кошового оповите ореолом непереможності. Його часто порівнюють із Чингісханом або Тамерланом. Протягом життя Сірко не раз міняв свої політичні переконання. Він то воював на боці російської армії, то укладав тимчасовий союз з татарами, то підлаштовувався під поляків. Політичним кредо отамана була народна мудрість: «Нужда закон міняє». Як відзначають історики, він часто діяв відповідно до улюбленої приказки. Не применшуючи його мужності, ми повинні визнати політичні прорахунки.
Анатолій Горовий, аналізуючи історичний матеріал через призму біографій двох козацьких лідерів, підводить до висновку: біда сучасної України у невблаганних історичних закономірностях, які відбулися після укладання Переяславської угоди. А саме – у відсутності згоди, єдності у баченні політичних цілей та майбутнього своєї країни. Отаманщина – небезпечна та призводить до руїни, а в подальшому – до втрати незалежності.
Дізнайтеся більше у прямому етері.
Запрошуємо до перегляду!