Сьогодні, у час національно-визвольної війни українського народу проти російсько-білоруських загарбників, в якій Україна відстоює свою незалежність, цілісність і суверенітет, в українському суспільстві ще більшої актуальності набула тематика пов’язана з українським визвольним рухом ХХ століття і в першу чергу з провідними діячами національно-визвольного руху, визначення їх ролі та місця в історії України. З-поміж них на особливу увагу заслуговує постать Романа Шухевича. Його життєвий шлях є прикладом для сучасного покоління.
5 червня на сторінці бібліотеки у Фейсбуці історик, лектор Анатолій Горовий розповів в прямому етері про боротьбу Романа Шухевича із нацистами та більшовиками.
Роман Шухевич, як і багато українських хлопців і дівчат, мріяв про створення незалежної України. В багатьох сферах він утверджував українське та українство. Його ім’я золотими літерами вписано до пантеону української слави. «Шух», «Дзвін», «Щука», «Степан», «Туча», «Чернець», «Ратник», «Роман Лозовський», «Тур», «Тарас Чупринка» – це далеко не повний перелік псевд, під якими Роман Шухевич виступав в структурах українського визвольного руху 1920–1950-х рр.
Він проявив себе як громадський, культурний, військовий та політичний діяч. Насамперед як Головний Командир Української Повстанської Армії, генерал-хорунжий (з 1946 р.), член Українського Державного Правління (1941 р.), Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943–1950 рр., Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР) у 1944–1950 рр., Генеральний Секретар військових справ (1944–1950 рр.).