Головна Сторінка » До ювілею лесезнавиці Алли Георгіївни Диби

До ювілею лесезнавиці Алли Георгіївни Диби

Posted on

Алла Георгіївна Диба народилася 29 травня 1951 року в місті Києві. Дитинство і юність майбутньої письменниці та вченого пройшли у селищі (тепер місті) Буча Київської області.

У 1975 році закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Того ж року почала працювати у Київському музеї Лесі Українки на посаді наукового співробітника. Також виконувала обов’язки старшого наукового співробітника, завідувача відділу науково-дослідної та експозиційної роботи, а з 1992 року – провідного наукового співробітника. Загалом роботі в музеї Алла Георгіївна присвятила 26 років життя.

Як науковець-літературознавець формувалася під впливом знаних учених і колег музейних працівників – Леоніли Міщенко, Федора Погребенника, Зіни Геник-Брезовської, Михайлини Коцюбинської, Євгенії Дейч, Ангеліни Полотай, Юрія Хорунжого, Олеся Шевченка, Івана Ільєнка, Вадима Скуратівського, Григорія Аврахова, Аркадія Драка, Зінаїди Тарахан-Берези, Ніни Россошинської, Богдана Рильського.

Першою темою, яку їй було запропоновано опрацювати, в тому ж 1975 році, була – «Леся Українка і соціал-демократ Сергій Мержинський». Саме тоді були зроблені перші кроки, перші наукові розшуки, які згодом перетворилися на книгу документальних есеїв «Сподвижники: Леся Українка у колі соціал-демократів» (2003 р.).

Вивчення і дослідження життя і творчості родини Косачів та їх оточення стала невід’ємною частинкою буття самої Алли Диби, яку тепер знають як літературознавця, критика, вченого.

Завдяки їй музей поетеси Лесі Українки в Києві збагатився новими неоціненними експонатами, а особистий архів Алли Диби – цікавими документами, спогадами. Після кожної вагомої знахідки поспішала поділитися інформацією з іншими. Тому в науковому доробку – десятки публікацій у часописах, наукових збірниках. Зокрема, чимало невідомих матеріалів зібрала до біографії сестри Лесі Українки Ізидори Косач-Борисової.

У приватних та державних архівах розшукала і ввела до наукового обігу цінні матеріали до біографій С. Мержинського та П. Тучапського, В. Крижанівської, П. Косача, І. Косач, М. Собіневської (Бешкурової), родини Александрових, гуртка «Плеяда».

Першою дослідила і представила широкому загалові слідчі справи родини Косачів, яка зазнала репресій у радянські роки. Стала одним з ініціаторів і авторів відповідних документів щодо найменування вулиць іменами Лесі Українки та Сергія Мержинського в м. Мінськ. Сприяла відкриттю меморіальних дощок, присвячених перебуванню поетеси у Відні та Єгипті.

З 1999 року – член Національної Спілки письменників України, бере активну участь в роботі творчого бюро літературного об’єднання «Радосинь». Від 2000 року – науковий співробітник Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Бере участь у радіопередачах, читає лекції, публікує статті за тематикою власних пошуків (має їх уже понад 200). Для газети «Українська мова й література» підготувала додаток (1999 р., число 13), у якому вмістила роботи колег-лесезнавців та свою статтю і повість «Далека принцеса» (за матеріалами біографії Лесі Українки).

Творчий доробок Алли Диби складається з повісті «Далека принцеса: Дітям про Лесю Українку» (1999), поетичної збірки «Заметіль яблунева» (2003), книги документальних есеїв «Сподвижники: Леся Українка у колі соціал-демократів» (2003), книги про улюблену сестру Лесі Українки, хранителя її архіву, дослідника біографії та творчості письменниці, лікаря за фахом Ольгу Косач-Кривинюк : «Найкраща лілея з родинного саду Косачів» (2020). А також сотні літературознавчих публікацій у періодиці та наукових збірниках. Окремі літературні твори публікувалися у збірниках, антологіях, альманахах, журналах, газетах та на інтернет-ресурсах.

Учасниця Бук-фестів у Бородянці, Макарові, «Книжкової Бучі», дипломант фестивалю-конкурсу «Просто так» та обласного фестивалю авторської поезії та пісні «Малишкові стежки – 2015».

Постійно бере участь в роботі Жіночого товариства ім. Ольги Басараб та Олени Теліги (заступник голови, ОУН), Жіночого Товариства ім. Анни Регіни (НСПУ), Клубу поетів Бучі.

Має нагороди за літературну діяльність. Серед них такі:

  • 2 місце у номінації «Кращий поет-аматор», (14 листопада 2015 р.)
  • 2 місце у номінації «Присвяти» VI-го літературного фестивалю-конкурсу «Поетичний рушник» (2 листопада 2016 р.)
  • переможець конкурсу «Літературний Олімп» (2 місце у номінації «Нариси про людей», фестиваль «ІрпіньBookFest», 29 вересня – 1 жовтня 2017 р.)
  • дипломант фестивалю «ІрпіньBookFest», 16 – 20 травня 2018 р.)
  • 2 місце у номінації «Мій рідний край» VII-го літературного фестивалю-конкурсу «Поетичний рушник» (15 листопада 2017 р.)
  • переможець Міжнародного конкурсу ZeitGlas-2017 за краще оповідання (II місце).

1 лютого 2021 року президент Володимир Зеленський підписав указ № 42/2021 про призначення стипендій видатним діячам культури і мистецтва. Серед  них  відзначено  і Аллу Георгіївну Дибу.

Пропонуємо вашій увазі публікації Алли Георгіївни Диби за останні кілька років.

Леся Українка

  1. Весільний поїзд “найкращої з людей” : до 150-річча від дня народження Лесі Українки // Світогляд. – 2021. – № 1 (87). – С. 4-8.
  2. Дещо про щасливу / нещасну жінку Лесю Українку та чоловіків у її житті // Українська літературна газета. – 2020. -27 берез. (№ 6). – С. 16-17.
  3. Катарсис: в горнилі апогею болю, або Леся Українка: до історії тексту й контексту // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії: наук. зб. / Східноевроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки; Волин. краєзн. музей; Ковельск. іст. музей ; упоряд.: Г. Бондаренко, І. Прокопів, А. Семенюк, А. Силюк. – Ковель, 2018. – Вип. 65. –  С. 370-382.

Родина Лесі Українки

  1. За лаштунками судилища «СВУ»: епізод життєпису родини Косачів-Кривинюків // Волинь філологічна: текст і контекст. – 2019. – № 28 : Олена Пчілка в літературному процесі порубіжжя. – С. 254-272.
  1. Найкраща лілея з родинного саду Косачів / Алла Диба, Олександра Шалагінова. – Київ : Саміт-книга, 2020. – 256 с.
    Книга розповідає про сестру Лесі Українки, лікаря за фахом Ольгу Косач-Кривинюк (1877–1945). Особливу увагу приділено 1920–1940-им рокам, коли родина Лесі Українки пройшла через горнило репресій, тюрми й концтабори. 

Леся Українка та її оточення 

  1. Брат, міністр, президент або до проблеми наукового пошуку на теренах досліджень про Лесю Українку // Українська літературна газета. – 2018. – № – 5 жовт. – С. 16–17. – Бібліогр. наприкінці ст.
  2. Із сузір’я друзів: Звитяжці Кобилки-Сидоренки (матеріали до майбутньої енциклопедії Лесі Українки) // Волинь філологічна: текст і контекст : зб. наук. пр. / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Ін-т філології та журналістики ; [редкол.: Г.Л. Аркушин та ін.]. – Луцьк, 2016. – Вип. 22 : Універсум Лесі Українки. – С. 245-260.
  1. Родина Дейчів: український контекст // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Леся Українка і родина Косачів в історії та культурі України та Волині : матеріали VIII Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 145-річю від дня народження Лесі Українки, с. Колодяжне на Волині, 24-25 лют. 2016 р. : наук. зб. / відпов. за вип.: В. М. Комзюк, А. Силюк ; Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки; Волин. краєзн. музей. – Луцьк : Волин. краєзнавчий музей, 2016. – Вип. 57. – С.178-188.

Гурток «Плеяда»

  1. Архітектор української свободи з плеядівського Парнасу // «Сам Ум Рай» : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://samumray.in.ua/arxitektori-ukrainskoi-svobodi-z-pleyadivskogo-parnasu. – Дата публікації :07.08 2018. – Назва з екрана.
    Есей з розділу «Архітектори української свободи з плеядівського Парнасу», присвячений юнацькій симпатії Лесі Українки, одному з її найближчих друзів М. А. Славинському.
  1. Максим Славинський : архітектор свободи / Алла Гоцик (Диба) // Літературна Україна. – 2018. – № 25. – 19 лип. – С. 14.

Публікації з питань української літератури й культури

  1. Вона пише, як малює, а малює, як пише : етюд до портрета Ярослави Шекери. На спомин // Українська літературна газета. – 2020. – № 12. – 18черв. – С. 16, 17.
  2. Страдиварі українського гумору: перший ескіз до майбутнього творчого портрета Григорія Соломончука // Склянка Часу. – 2018. – № 85 –С. 121-124.

Постаті в українській літературі та культурі

  1. Медушенко-Кривенко Олена Володимірівна // Енциклопедія Сучасної України : [електронна версія] / редкол.: І. М. Дзюба, А.І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=66097.
  1. Міщук Катерина Василівна // Енциклопедія Сучасної України : [електронна версія] / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін. ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. – Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=68108. 
  2. Михайлина Коцюбинська : прямостоянна на зламі епох і держав // Київ. – 2020. – № 9-10. – С.157-180.

Рецензії

  1. Вони пройшли мінне поле: Раїса Плотникова про незнищенність української душі // Полтавська криниця: літературно-художній журнал. – Полтава. – 2019. – № 2 (4). – С. 106-110. – Рец. на кн.: Плотникова Р. Реквієм для Рози : роман / Раїса Плотникова. – Харків : Фоліо, 2016. – 251 с.

Художня творчість Алли Диби

  1. Бучанська мелодія // Бучанські новини. – № 4(569). – 29 січ.– С.12.
  2. Далека принцесса : дітям про Лесю Українку. Уривок з повісті для родинного читання // Зелений час. Антологія творів для підлітків : поезія, проза / упоряд. Н. М. Вернигора. – Київ : Фенікс, 2016. – С. 380-387.

Алла Диба про свою родину

  1. І рідна Буча мерехтить Тобою... // День. – 2021. – № 107. – 22 черв.
  2. Розстріляні за віру. Історія родини Алли Диби // Радіо Свобода. – 2018. – 16 черв. – Режим доступу : https://www.radiosvoboda.org/a/29291904.html