11 травня в прямому етері відбулася мистецька лекція “Герман Гессе: гра і не тільки” від письменника Анатолія Горового. Онлайн-захід модерувала Інна Алексанян.
Герман Гессе — німецький письменник, філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1946 року. Його найвідоміші твори: “Степовий вовк” (Der Steppenwolf), “Гра в бісер” (Das Glasperlenspiel).
Особливо важливе місце в творах письменника займає тема мистецтва. У «Степовому вовкові» Гессе говорить про занепад музики, що стала жертвою людського безкультур’я: на зміну Моцарту прийшов саксофоніст Пабло, який розважає публіку не здатну зрозуміти й оцінити високе мистецтво. У «Грі в бісер» музика постає вже певним таїнством, особливою дисципліною, складовою частиною Гри, законсервованою в межах Касталії. Про мистецтво як про призначення йдеться і в романі «Нарцис і Златоуст», де головний герой намагається осягнути таїнство втілення образу в предметі.
Культура, по суті, інтернаціональна, оскільки і образотворче мистецтво, і література звертаються не лише до певної нації, але й до історії людства в цілому. Але кожна культура має своє національне коріння, а тому зростає на автентичному ґрунті і має ті риси, які притаманні лише конкретному народу. За словами Анатолія Горового, лише тоді культура може бути цікава усьому людству в різних країнах.
Коли ми ведемо мову про Германа Гессе як про мислителя, то повинні мати на увазі, що як письменник він виріс на на здобутках німецької класичної філософії та літератури. Хоча важко уявити діалектику Гегеля без діалектики Сократа, так само, як неможливо уявити Сковороду без Біблії та античної філософії.
Тому образна система текстів “Степового вовка”, “Мандрівників на Схід” та “Гри в бісер” не постала би без формування Гессе як особистості у всій цілісності протиріч. Врешті всі романи Германа Гессе – це про самовиховання, про духовне творення власної особистості.
Історія роману “Гра в бісер” – багатосмислова, вона оповідає про інтелектуальне зростання головного героя Йозефа Кнехта як духовного лідера. Анатолій Горовий висловив міркування про інтелектульне значення культури, навіть якщо це всього гра в бісер (скляні кульки). Цей роман утопічний, але водночас сповнений іронії, яка робить утопію антиутопічною. Адже ні Гете, ні Гегель, ні інші духовні лідери німецької нації врешті-решт не врятували від занепаду людської моралі в роки гітлерівського нацизму. Тому гра Германа Гессе своєрідним нагадуванням про необхідність високої і важливої мети, бо інакше не буде ні нації зокрема, ні людства взагалі.
Важливо усвідомити, що гра Германа Гессе виходить за межі просто гри, а стає символом духовного зросту та опосередкованим втіленням євангельської притчі про те, що не потрібно розсипати бісер перед свинями.
Отже, дивіться та слухайте відеозапис онлайн-лекції. Але варто не лише дивитися, але й бачити. Не тільки слухати, але й почути.