Нестерпний біль і глибока рана

До дня пам’яті жертв Бабиного Яру.

Наприкінці вересня українська та світова спільнота вшановує День пам’яті жертв Бабиного Яру, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей.

Місцем масових розстрілів Бабин Яр став у період з 1941 до 1943 року, під час окупації Києва нацистами. Протягом цього часу загарбники розстріляли тут близько 100-150 тисяч осіб, дві третини з яких були єврейського походження. Жертвами нацистів стали євреї, роми, радянські військовополонені, українські націоналісти, пацієнти київської психіатричної лікарні, в’язні Сирецького табору та загалом усі ті, кого гітлерівці вважали своїми ворогами. 

Наймасовіший розстріл євреїв у Бабиному Яру відбувся 29-30 вересня 1941 року. Тоді від рук нацистів загинуло майже 34 тис. осіб. Загарбники збирали людей на спеціальній заставі, відбирали у них документи, коштовності, змушували роздягатися і виводили до краю яру. Там їх розстрілювали з кулемета. Тіла загиблих скочувалися на дно урвища. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не виконав наказ з’явитися 29 вересня до 8 години ранку на ріг вулиць Мельникова і Дегтярівської – ще близько 17 тисяч осіб. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року нацисти вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей.

Взимку 1941-1942 у Бабиному Яру загинули члени Організації українських націоналістів. Незабаром нацисти розгортають свої репресії не лише проти бандерівців, але й представників інших течій українського визвольного руху. Загалом у Бабиному Яру загинув 621 український патріот. Тут обірвалося життя української поетеси, члена ОУН(м) Олени Теліги.

У 1942 році у Бабиному Яру стратили 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії.

Перед відступом з Києва у 1943 році нацисти змушували в’язнів Сирецького табору викопувати тіла загиблих і спалювати їх.

За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших табуйовану тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцімом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні і є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

Окремою сторінкою в історії Бабиного Яру є порятунок приречених євреїв. Національний інститут пам’яті Катастрофи і Героїзму «Яд Вашем» у 1963 році затвердив критерії для отримання почесного звання «Праведник народів світу». У квітні 1989 було встановлене почесне звання «Праведник Бабиного Яру». Першим його отримав православний священик Олексій Глаголєв (посмертно) та члени його сім’ї. Наразі 662 особи удостоєні звання «Праведник Бабиного Яру». Як правило, це цивільні беззбройні жителі окупованих територій: люди похилого віку, діти, жінки. Часто євреїв переховували великі сім’ї. Серед тих, хто отримав звання «Праведник Бабиного Яру», люди різних національностей: українці, росіяни, поляки, білоруси, татари, вірмени, греки й німці. Вшановуючи їх, мусимо пам’ятати, що, рятуючи інших, вони ризикували своїм життям.

Пропонуємо ознайомитися з літературою про трагедію Бабиного Яру.

Трахтенберг, І. М. Бабин Яр : минуле і сьогодення / Ісаак Трахтенберг. – Київ : Авіцена, 2020. – 480 с. : іл., портр.

У книзі розповідається про жахливі події, які відбулися в Києві у вересні 1941 року в Бабиному Яру. Автору – Ісааку Михайловичу – вдалося не тільки зібрати найбільш вражаючі факти і свідчення докупи, а також спромогтися зробити ретельний аналіз причин цієї трагедії; не тільки зосередитись на трагедії Бабиного Яру, а й показати всю картину войовничого антисемітизму, який охопив у ХХ сторіччі майже весь німецький народ, а до цього значну частину російського народу. Велика частина тексту присвячена горезвісній «справі лікарів-вбивць», ініційованій особисто Сталіним. 

Кузнецов, А. В. Бабий Яр : роман-документ / Анатолий Кузнецов. – Киев : Центр учебной литературы, 2020. – 354 с.

Ця книга – повна авторська версія відомого документального роману «Бабин Яр» про знищення єврейського населення Києва восени 1941 року. Автор, тоді підліток, сам був свідком розстрілів київських євреїв, багато спілкувався з людьми, які пережили катастрофу, збирав спогади інших сучасників і свідків. Уперше його роман був опублікований в журналі «Юность» у 1966 році, і навіть тоді, не дивлячись на численні і грубі цензурні скорочення, справив велике враження на читачів – так до Кузнєцова про Голокост не насмілювався писати ніхто. 

Історія крізь обличчя / [текст І. Левенштейна] ; Всеукраїнський благодійний фонд «Заради тебе». – [Київ] : [Видавець ФОП Панов А.М.], [2019]. – 68 с. : іл., портр.

Проект «Історія крізь обличчя» ініційовано Всеукраїнським Благодійним Фондом «Заради тебе» (ВБФ «Заради тебе»). Мета проекту – збереження пам’яті про подвиг, скоєний під час Другої Світової Війни людьми, яких прийнято називати Праведниками. 

Тідеманн, Г. Бабин Яр : критичні питання та коментарі : стаття : [переклад] / Герберт Тідеманн. – Київ : Центр учбової літератури, 2019. – 97 с.

Критичне дослідження подій які відбувались у Бабиному Яру. У книзі ставиться велика кількість запитань, на які не може дати відповідь офіційна історія, здійснена спроба зясувати проблемні та спірні питання, що стосуються діяльності НКВС та репресій проти українців у довоєнний період та їх зв’язок із розстрілом євреїв. Чиї тіла насправді захороненні в Бабиному Яру, чому ніхто і ніколи не проводив дослідження тіл..? 

Фінберг, Л. Про різне і трохи про себе / Леонід Фінберг. – [Київ] : ДУХ І ЛІТЕРА, [2018]. – 387 с., 16 с. фотоіл.

Книжка вміщує у формі інтерв’ю розповідь Леоніда Фінберга про власну видавничу та менеджерську діяльність, його статті й експертні опитування про актуальні явища української та єврейської історії, а також самвидавний документ – дослідження про правову культуру радянського суспільства на прикладі обговорення «брежнєвської» Конституції 1977 року. А за всім тим, найголовніше – свідчення різних етапів самоусвідомлення й міркувань про культуру, історію та сучасність. 

Карамаш, С. Бабин Яр – у трагічних подіях 1941-1943 років : історія і сучасність : історико-архівне дослідження / Сергій Карамаш. – Київ : [КММ], 2014. – 255 с. : іл.

У книзі досліджені всі пам’ятники Бабиного Яру. Багато документів з архівів, виявлені автором, публікуються вперше. Кожен розділ книги може становити окрему екскурсію з історії Бабиного Яру. А також у книзі є матеріали про оборону Києва, окупаційний період та визволення міста від нацистської навали. Вміщена картосхема дає змогу киянину або гостеві столиці України самому пройтися маршрутом Памяті Бабиного Яру. У виданні є ще карти з позначенням місць масових страт невинних людей, а також ілюстративний матеріал, зроблений або дібраний автором. 

Більше інформації можна отримати в електронному каталозі нашої бібліотеки за посиланням http://ecatalog.kiev.ua/F/KCL5S6CYFDC8C2C7EA93G96FVKJT2RBGUG52EILY54KKD6YJXU-00311?func=find-b&request=%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BD+%D0%AF%D1%80&find_code=WRD&adjacent=N&x=0&y=0&filter_code_1=WLN&filter_request_1=&filter_code_2=WYR&filter_request_2=&filter_code_3=WTYP&filter_request_3=&filter_code_4=WSBL&filter_request_4=