«Любов живе в мені, і я живу в любові» – таке життєве правило стало квінтесенцією творчості української письменниці Марії Баліцької. 14 січня прямий етер розпочав дзвіночок у руках пані Марії, який з’єднав струни душ глядачів як із столиці, так і з Західної України. Онлайн-зустріч модерувала Ірина Костюк.
А з чого розпочався творчий шлях Марії Баліцької? Тернопільська панянка має широкий спектр захоплень. Вона малює, займається народними художніми промислами, редагує та пише статті, веде громадську діяльність Левову частку життя пані Марія присвячує літературній творчості. Вона є авторкою численних текстів, зокрема збірок поезій та малої прози «Хай святиться любов», «Жменька щастя», «Калинова Душа»; романів «Музика Землі», «Чарівниця», «Їжак на долоні»; казок «Парасолька для Сонечка», «Лісова скарбничка», «Андрійків світанок», «Сонячна Криниченька», «Пелюстки Маминого Щастя». У 2009 році п’єса «Веселкове Диво» отримала другу премію у міжнародному конкурсі «Коронація слова».
У прямому етері Марія Баліцька із запалом в очах декламувала свою поезію та пісні. Письменниця ділилася історією створення віршів, розповіла про походження своїх псевдонімів Чайка та Ластівка. У творчості мисткиня знаходить справжній сенс буття. Її надихають птахи, небо, квіти. Майстриня володіє співучим тембром голосу, а тому радо виконувала свої пісні в прямій трансляції. Марія Баліцька продемонструвала виразну патріотичну позицію, вона залюблена в українську природу й місцевих людей. Література для поетки – це не лише спосіб самовираження. То дещо значно глибше й місткіше. Що саме? Дізнайтеся у записі прямого етеру.