Василь Кук – останній командарм УПА

Переговори з окупантами на твоїй землі
Можуть тривати не довше автоматної черги!
Василь Кук

Василь Степанович Кук (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») народився 11 січня 1913 року за сорок кілометрів на схід від Львова в селі Красне Золочівського повіту на Тернопільщині (нині Бузький район Львівської області) у багатодітній сім’ї залізничника Степана (1879—1959) та домогосподарки Параскеви (1888—1975). Служіння Українській державі почав ще з юності, будучи членом Пласту.

З 1932 року Василь Кук — член Золочівської повітової Екзекутиви (Проводу) ОУН. Після закінчення гімназії навчався у Люблінському католицькому університеті на юридичному відділенні. Під час студій організував і очолив студентську групу членів ОУН.

У 1932–1934 роках Василь Кук виконував доручення Крайової Екзекутиви ОУН і як зв’язковий їздив до Кракова та на Волинь, перевозив нелегальну літературу, зброю.

За революційну діяльність його неодноразово заарештовувала польська поліція. В 1934 був засуджений польським “судом” за революційну діяльність до двох років позбавлення волі. В 1936 вийшов на волю й очолив Золочівський повітовий Провід ОУН.

Після II Великого Збору ОУН провідник ОУН Степан Бандера призначив його членом Проводу ОУН, у якому Василь Кук очолив організаційну референтуру (відділення). В той час він брав участь у діяльності військового штабу, відбував старшинські військові вишколи.

Навесні 1941 року Василь Кук організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН для переходу У східні області України, включно з Кримом і Кубанню.

В червні 1941 року очолив Львівську провідну похідну групу (близько 20 членів), яка прибула 30 червня до Львова й організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української Держави.

В липні-серпні 1941 року Василь Кук організував і очолив Київську провідну похідну групу членів ОУН (близько 30 осіб), переважно зі східних областей та Волині, для повторного проголошення відновлення Української Державності в Києві. 31 серпня в місті Василькові частина членів групи, в тому числі Василь Кук, були заарештовані німецькою поліцією. При транспортуванні групи до Львова у Луцьку В.Куку разом із Дмитром Мироном та зв’язковим Тарасом Онишкевичем вдалося втекти з-під варти й добратися до Львова.

Навесні 1942 року Василь Кук очолив Провід ОУН на південно-східних українських землях. Після загибелі Д.Мирона в липні 1942 року та арешту його заступника П.Сака безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Навесні 1943 року очолив УПА-Південь.

З 1947 року був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах. Після загибелі Провідника Романа Шухевича 5 березня 1950 року Василя Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріяту Української Головної Визвольної Ради.

23 травня 1954 року Василя Кука заарештували. Перебував у слідчих в’язницях Києва і Москви до 1960 року. Звільнений у зв’язку з новим курсом політики ґєнсєка Нікіти Хрущова. У в’язниці проходив під номером 300.

Виходу з в’язниці посприяв так званий “Відкритий Лист В.Кука до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном!”, у якому визнавав “совєтську владу” в Україні, “зрікався та засуджував” засади й методи боротьби ОУН та УПА, а також “закликав” екзильні українські організації, які вели національно-визвольну боротьбу, до її припинення та “визнання СССР”.

Після звільнення Василь Кук проживав у Києві, займався науковою роботою в Центральному державному історичному архіві та Інституті історії Академії Наук УССР.

Після розпаду СРСР і відновлення Незалежності України Василь Кук опублікував низку робіт, присвячених історії УПА.

Василь Степанович Кук помер 9 вересня 2007 року на 95 році життя. Згідно заповіту Василя Кука поховали у рідному селі.

До 110-річчя з дня народження генерала пропонуємо ознайомитись з літературою про нього у бібліографічному списку «Василь Кук – останній командарм УПА». Більше інформації про національно-визвольну боротьбу українців у ХХ столітті можна знайти у нашому електронному каталозі.