Відбулася зустріч у прямому етері, присвячена творчості українського письменника Володимира Кобилянського, чиє ім’я намагалися «забути» при Радянському Союзі. Розмову про поета вели мистецтвознавець Анатолій Горовий та поет Роман Кухарук.
Володимир Кобилянський — поет не для всіх. Він модерніст і символіст, на якого істотно вплинула класична німецька поезія. Вчився в гімназії в Чернівцях, дуже добре знав німецьку мову, читав в оригіналі Шиллера та Гете.
Він прожив коротке життя і помер у 24 роки під час епідемії тифу в Києві, не встигши повністю розкрити свій потужний потенціал. Похований на Байковому кладовищі.
Перша книга Кобилянського «Мій дар» вийшла вже посмертно, у 1920 році. Передмову до збірки написав Микола Зеров. У 1930 році зусиллями Дмитра Загули видана друга книга віршів під назвою «Твори».
У 1959 році світ побачила ще одна книга Кобилянського «Вибране», з передмовою Степана Крижанівського. В неї не були включені «занадто модерністські» поезії автора. З того часу вірші Кобилянського більше не видавалися.
Поет мав непросту долю — жив у час Першої світової війни, мешкав у Києві, і при цьому був підданим Австро-угорської імперії (народився в Румунії), тому входив до списку нелояльних до Російської імперії…
Якби його доля склалася інакше — хтозна, можливо Володимир Кобилянський став би знаним поетом нарівні з іншими українськими класиками.