«Поняття «споживач» включає всіх нас,
це – найбільша економічна група,
чиї інтереси зачіпаються майже кожним
громадським і приватним економічним рішенням.
Це єдина найважливіша група…, погляди якої часто не враховують».
Джон Ф. Кеннеді
15 березня міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день захисту прав споживачів. Саме цього дня в 1962 році в Конгресі США виступив президент США Джон Ф. Кеннеді з промовою, в якій вперше охарактеризував поняття «споживач» і назвав чотири основних прав споживача:
- Право на інформацію. Цей пункт чітко вказує на те, що споживач має право на повну і достовірну інформацію про послуги та продукти, які він купує. Споживачі мають бути забезпечені інформацією, яка дає змогу діяти розумно і відповідально. Вони також повинні бути захищені від неточних, оманливих рекламних відомостей, розміщених в оголошеннях, на етикетках, упаковці або поширених іншими засобами.
- Право на безпеку. Цей пункт означає захищеність від продуктів, виробничих процесів і послуг, шкідливих для здоров’я або життя. Він передбачає піклування про щоденні і довгострокові інтереси споживачів.
- Право на вибір. Свідомий і вільний вибір товару споживачем захищає це правило, керуючись оптимальним співвідношенням ціна – якість.
- Право бути почутим. Споживач має право відстоювати свої споживчі інтереси та здійснювати вплив на урядову політику та розвиток ринку товарів і послуг.
Пізніше Всесвітня організація союзів споживачів («Consumer International») додала ще чотири права:
- Право на відшкодування збитку. Відшкодування моральних збитків, матеріальної шкоди споживачу, якщо це заподіяно неякісними або небезпечними товарами і послугами, а також можливість користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і незначних претензій.
- Право на споживчу освіту. Здобуття навичок і знань, за допомогою яких, споживач може робити правильні покупки товарів і визначати замовлення послуг. Знати свої споживчі права та відповідальність за власні дії.
- Право на задоволення базових потреб. Це право на базові товари і послуги, які забезпечують життєздатність людини: достатнє харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту, житлово-комунальні послуги, водопостачання та санітарію.
- Право на здорове навколишнє середовище. Це право мати фізичне оточення, яке здатне підвищувати якість життя – захист від екологічних небезпек, над якими окрема особа не має контролю, а також необхідність захищати і поліпшувати навколишнє середовище для нинішнього і прийдешніх поколінь.
Всі ці вісім основних споживчих прав лягли в основу роботи як Всесвітньої організації союзів споживачів, так і спілок споживачів у всьому світі. У 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила Принципи захисту споживачів (UN Guidelines for Consumer Protection), завдяки яким споживчі права отримали міжнародне визнання.
Захист прав споживачів має свою історію та великий міжнародний досвід. Ще в IV столітті до н.е. у стародавньому Херсонесі існував метрологічний нагляд, а наглядачі на ринках слідкували за торгівлею та захищали права споживачів. В Англії у 1200 році король Людовік VI карав за нечесну практику в торгівлі.
У 1936 році була заснована спілка споживачів Сполучених Штатів Америки. Аналогічні організації виникли у 1951 році у Франції та Німеччині, у 1957-му році у Великій Британії, у 1960-му році у Канаді. У 1960 році було засновано і Міжнародну Організацію Споживчих товариств «International organization of consumers unions» невеликою групою споживчих організацій, метою яких було об’єднання союзів споживачів усього світу. У 1995 році була перейменована в «Consumers International». Всесвітня організація союзів споживачів – найбільше об’єднання борців за права споживачів у всьому світі. Сьогодні об’єднує понад 220 організацій у 115 країнах.
У 1973 році ХХV сесія Консультативної Асамблеї ухвалила «Хартію захисту споживачів», а в 1985-му – Генеральна Асамблея ООН затвердила «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів». Згадані документи лягли в основу адміністративно-правового механізму захисту споживачів в усьому світі.
Захист прав споживачів, розвиток консюмерського руху є обов’язковим складником вирішення глобальних проблем, що стоять сьогодні перед усім людством, а саме: ліквідація бідності; втілення принципів соціальної справедливості та поваги до прав людини; розвиток відкритої, чесної та ефективної ринкової торгівлі; захист навколишнього середовища та ін.
Світовий досвід підтверджує, що поступовий розвиток і ефективність економіки, постійне підвищення якості товарів та послуг неможливі без механізму державного регулювання процесів виробництва і торгівлі.
Для цього держава користується цілим арсеналом адміністративно-правових та економічних заходів. Вона відіграє найважливішу роль у збереженні споживчого суверенітету — повної незалежності і самостійності споживання, відсутності будь-яких формальних і неформальних обмежень ринкової діяльності споживача, його абсолютної рівноправності з виробниками і продавцями.
Конституція України (стаття 42) проголошує, що Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Україна перша серед республік колишнього Союзу прийняла Закон «Про захист прав споживачів», а також створила спеціальний уповноважений орган – Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, нині Держпродспоживслужба України.
Пропонуємо Вашій увазі огляд літератури з питань захисту прав споживачів. Знайти додаткову літературу можна в електронному каталозі бібліотеки.