Робота з психологом під час війни. Чому так важко звернутися і чи потрібно наважитися

24 лютого життя кожного українця перевернулося з ніг на голову. Ми зіткнулися з пеклом війни, про яке абсолютна більшість із нас знала лише з книг та фільмів. Страх, тривога, відчай, апатія, втрата сенсу — з такими почуттями багато людей просинаються у своїх домівках та підвалах, в тимчасових притулках по всьому світу. Щоб допомогти українцям пережити ці страшні дні та віднайти втрачені опори, ми запросили до прямого етеру психолога Світлану Стасюк. Поговоримо про те, чому нам так важко звернутися за фаховою допомогою і чому це треба зробити.

Психологічна війна – це атака на ідентичність кожного, на базові питання: “хто я?”, “яка моя функція?”, “яке моє місце у всьому, що коїться?”, “що я маю робити?”. У військових з цим проблем переважно немає, а от у цивільних ідентичність – під сильним ударом.

Саме ця неможливість кудись приткнутися, провина, яку зараз відчувають багато людей, які знаходяться далеко від бойових дій, і є атакою на ідентичність. Провину відчувають УСІ, хто не відчуває безпосередній страх. У психології це можна описати такою собі прямою, на одному кінці якої – провина, на протилежному – страх.

Приєднуйтеся 13 квітня о 12:00 до прямого етеру з психологом. Обговоримо складне й наболіле.