Лексема «розкіш» має низку значень, серед яких – «найвищий ступінь прояву чого-небудь», «краса, пишність, яскравість чого-небудь», «насолода, щастя від чого-небудь». У випадку Нью-Йоркської групи йдеться про таке явище, коли поетичне слово набуває найвищого ступеня промовлюваності, в якому воно несе свою естетику прекрасного (а інколи й потворного) і викликає почуття насолоди. Що треба задля досягнення розкішного промовляння в поетичному письмі?