Власне, правильніше було б сказати: один з міжнародних днів кави, бо свято відзначається кілька разів на рік.
Каві присвячено чимало поетичних творів, п’єс і картин. Скажімо, в Парижі 1703 р. було оприлюднено цілу низку кантат, які оспівували каву.
Поет Пікандр написав жартівливу новелу, в якій влада забороняє пити каву, внаслідок чого країна потерпає від епідемій та повстань, а коли заборону скасовують, усі катаклізми вщухають.
Й.С.Бах створив одноактну оперету, яку назвав кантатою №211 – про життєві перипетії батька, що намагався відучити свою доньку від пристрасті до кави.
Невиправними кавоманами були О. де Бальзак, Вольтер, Н.Бонапарт, К.Лінней, В.Гюго, С.Далі, Ф.Шаляпін, Жорж Санд, Анна Ахматова. У багатьох з них були свої «кавові дивацтва». Скажімо, Л.ван Бетховен вважав, що найкраще кава смакує, коли на кожну філіжанку припадає 60 кавових зерен, тож рахував їх щоразу перед тим, як йому заварювали каву. А Вольтер випивав щодня не менше 50 філіжанок кави.
В Україні кава вперше з’явилася в Кам’янці-Подільському, де 1672 р. турки відкрили першу кав’ярню. У Львові першу кав’ярню, що мала назву «Під синьою фляжкою», заснував 1683р. галичанин Юрій Кульчицький.
Вживання кави в Україні постійно зростає й нині становить 23% загальної кількості напоїв. Україна є четвертою країною в Європі за кількістю філіжанок кави на день. Приблизно 60% кави українці випивають вдома, 25% — у кав’ярнях та ресторанах, 15% становить офісна та «вулична» кава.
А от британські вчені продовжують дослідження у книжковій галузі. Цього разу вони визначили, які саме запахи мають старі видання. Виявляється, найчастіше давні книги пахнуть кавою та шоколадом.
Отже, зі Святом кави!
«Кeep calm & drink coffee!» — як полюбляють говорити американці. Тобто – зберігайте спокій й пийте каву! Заходьте до Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ або замовляйте безкоштовну послугу ВНОК ПБ імені Лесі Українки і хай ніщо не заважає відсвяткувати цей день у приємній компанії книг і кави.
