Щороку напередодні Дня незалежності ми вшановуємо одну з головних національних святинь – Державний Прапор України!
Державний Прапор – один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.
Благородні синій і жовтий кольори неба та пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України і з півночі до півдня. Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі. Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави.
Починаючи від XVI століття, козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв. Такі прапори часто виготовляли із синього полотнища з нашитим на ньому лицарем у золотих або червоних шатах і золотим орнаментом та арматурою.
Сучасний синьо-жовтий прапор був уперше публічно зафіксований 25 червня 1848 року у Львові, який українці Королівства Галичини й Володимирії вивісили над Львівською ратушею як національний прапор.
Цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави.
Протягом ХХ ст. синьо-жовтий прапор пройшов шлях народного та юридичного визнання. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу країни, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом. Як символ країни він є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
24 липня 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено у Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.
За офіційною версією, 23 серпня 1991 року, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події написана відповідна картина на стіні ВРУ, а прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ.
Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 року синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над куполом Верховної Ради.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. Від цього дня під ним починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, синьо-жовтий прапор вивішується в ООН.
Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність.
Державним святом цей день був проголошений Указом Президента України в 2004 році.
З любов’ю до України, з повагою до минулого нашого народу ми шануємо символ вільної, демократичної України, сильної й незалежної держави – синьо-жовтий стяг!
Прийміть від нас щирі вітання з нагоди Дня Державного Прапора України!
Пропонуємо літературу, яка зацікавить Вас, та чекаємо Вас у нашій бібліотеці!
Мельничук, В. Боротьба за синьо-жовтий прапор / Віталій Мельничук //
Голос України. – 2020. – 16 липня (№ 119-120). – С. 13 : фото.
У статті народний депутат України першого скликання, на той час житомирський міський голова Віталій Мельничук розповідає про події періоду прийняття Декларації про державний суверенітет України.
Мосіюк, О. М. День прапора / Олександр Мосіюк. – Київ : [К.І.С.], 2018. – 184 с. : іл., портр
Книжка Олександра Мосіюка – це розповідь про драматичні епізоди сучасної історії Києва, які передували проголошенню незалежності України. На долю автора випало спочатку стати керівником демократичного блоку, а потім, у найскладніші кризові моменти, очолювати й Київраду. Ця книжка про те, як політикам нової генерації вдавалося розрубувати найскладніші вузли соціально-політичних протиріч, коли протистояння досягало навіть межі кровопролиття. Підняття прапора над столицею 24 липня 1990 року – серед найяскравіших подій того періоду.
Символ державності та єдності нації // Наука і суспільство. – 2012. – 7/8. –
С. 5-8.
Про національну символіку як невід’ємну ознаку незалежності.
Шаповал, Ю. І. Держава : ілюстрована енциклопедія України / Юрій Шаповал. – [Київ] : Балтія-Друк, [2008?]. – 159 с. : іл.
Колись один український інтелектуал написав: “Історію неможливо змінити, треба тільки знайти відвагу знати її правду… Лише тоді можна змінити нинішню жорстоку реальність…”. Можливо, в цих словах забагато самовпевненості та оптимізму (особливо щодо правди і змін), але по суті вони можуть бути таким собі загальним епіграфом до будь-якого історичного видання. Пропонована книга не нав’язує готові відповіді, а концентрує інформацію до роздумів, до пошуку відповідей, до мислення, до подальших дискусій – до всього, без чого не може формуватись те, що називають колективною пам’яттю.
Рідна країна моя – Україна : [цікава подорож в історію і культуру Батьківщини : для дітей та дорослих] / [авт.-уклад. М. В. Богатиренко]. – Донецьк : БАО, 2009. – 65 с. : іл.
Книжка, а саме – 65 ілюстрованих сторінок знайомить юного читача з історією України та її багатою культурою.
Зростаємо українцями : [для молодшого та середнього шкільного віку] / [уклад. Г. С. Тетельман, К. В. Шаповалова]. – Харків : Юнісофт, 2017. – 128 с. : іл., мапи.
Книга вводить до захоплюючого та мудрого світу етнографії. Ми познайомимося з ритуалами і традиціями, якими керуємося й зараз, а також дізнаємося багато цікавого про національну символіку, звичаї, побут українського народу, його фольклор та давню історію.