Письменник – це людина,
якій писати важче,
ніж іншим людям
(Томас Манн)
Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів (World Day of the writer). Повна назва цього свята: Всесвітній день миру для письменника. Це свято відзначається не лише письменниками, а вважається професійним святом усіх представників «четвертої влади». В урочистостях беруть участь літературні асоціації і об’єднання, редактори, коректори, критики, культурологи, журналісти, викладачі, студенти та випускники філологічних навчальних закладів, любителі читання. Крім того, часто до цього дня приурочені церемонії вручення різних літературних премій і вшанування літературних діячів, які найбільш відзначилися.
Хоч професія письменника з’явилася багато століть тому, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно.
ПЕН-клуб був заснований у 1921 році. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти (слід зазначити, що абревіатура в цьому разі збігається зі словом pen – ручка в перекладі з англійської). Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені в 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах. Такі центри посилають своїх представників на міжнародний конгрес Пен-клубу, який проводиться по черзі в Європі, Азії, Африці та Америці. ПЕН-центри проводять виставки, презентації, літературні вечори та зустрічі, беруть участь у різноманітних культурних заходах. Виступають проти расової дискримінації, міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, за зміцнення взаємної поваги народів, за свободу слова.
Як зазначено в Хартії ПЕН-клубу, це – міжнародне об’єднання письменників, яке «виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни і між всіма країнами. Його члени зобов’язуються виступати проти придушення свободи слова в будь-якій її формі в тих країнах і суспільствах, до яких вони належать, а також в усьому світі, коли це можливо. ПЕН-клуб виступає на захист свободи преси і проти необґрунтованого застосування цензури в мирний час. ПЕН-клуб вважає, що необхідне просування людства до більш високих форм політичної і економічної організації потребує вільної критики уряду, органів управління і політичних інститутів. Оскільки свобода передбачає добровільну стриманість, члени ПЕН-клубу зобов’язуються виступати проти таких негативних аспектів вільної преси, як неправдиві публікації, навмисна фальсифікація, спотворення фактів або тенденціозно безчесна їх інтерпретація заради політичних, групових або особистих цілей».
Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери. У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки романів своїх колег. Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.
Першим президентом Українського ПЕН-клубу був Микола Вінграновський. Багато років клуб очолював Євген Сверстюк, потім – Мирослав Маринович, Микола Рябчук. 17 грудня 2018 року новим президентом Українського ПЕН став письменник Андрій Курков.
Наведемо декілька фактів, що свідчать про нелегку письменницьку працю, яка заслуговує на глибоку повагу. Так ,Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи, а Михайлу Булгакову знадобилося 12 років на написання роману «Майстер і Маргарита».
А ось афоризми про письменників від класиків світової літератури:
- Письменник творить не своєю сивиною, а розумом (Мігель де Сервантес);
- У письменника тільки і є один учитель: самі читачі (Микола Гоголь);
- Письменник – те дерево, яке відштовхується від ґрунту (Йосип Бродський);
- Письменник може зробити тільки одне: чесно спостерігати правду життя і талановито зображати її; усе інше – безсилі потуги старих ханж (Гі де Мопассан);
- Головна гідність письменника – знання того, про що писати не потрібно (Густав Флобер)
- Письменство – річ проста. З двох фраз слід вибрати ту, що коротша; з двох слів – ту, що простіша; з двох описів – той, що ясніший; з двох видавців – того, хто шле телеграму, а не лист (Джон Стейнбек);
- Той, хто не сподівається мати мільйон читачів, не повинен писати ані рядка (Йоганн Гете);
- Література – це таке заняття, при якому потрібно знову і знову доводити, що у тебе є талант, людям, позбавленим будь-яких талантів (Жюль Ренар).
Тож сердечно вітаємо наших знаних письменників, молодих авторів, а також – усіх, хто мріє стати письменником і вже зараз робить свої перші кроки, з професійним святом і пропонуємо для ознайомлення декілька книжок сучасних українських письменників з фонду нашої бібліотеки:
Жадан, С. Хлібне перемир’я : п’єса / Сергій Жадан. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2020. – 128 с.
Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому? Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.
Жадан, С. Список кораблів : нові вірші, 2018-2019 / Сергій Жадан ; картини К. Косьяненко. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2020. – 160 с.
Нова книга Сергія Жадана складається з двох частин, до першої з яких увійшли поезії, які сподобаються любителям верлібру, до другої – поціновувачам класичної поезії. Поет звертається до класичних та вічних тем: кохання, сенсу буття, дружби, вірності тощо. Шістдесят віршів про пам’ять, що народжується з любові, та про вогонь, по якому лишається ніжність. Шістдесят спроб окреслити світло й розповісти про повітря над містом. Шістдесят уривків чужих розмов, шістдесят голосів, якими наповнюються весняні сутінки. «Список кораблів» – це список тих, хто пішов, але кого не можна забути. Список імен, які супроводжують тебе протягом життя. Список міст, де на тебе завжди чекають. Мабуть, найінтимніша і найболючіша книга автора.
Жадан, С. В. Інтернат : роман / Сергій Жадан. – [Чернівці] : Meridian Czernowitz, 2017. – 335 с.
Роман «Інтернат» розповідає про війну на сході України з точки зору вчителя однієї зі шкіл на Донбасі, чий дім от-от опиниться на лінії фронту. Надворі початок 2015 року, і головний герой стикається із фронтом не лише об’єктивним, але й з тим, що присутній у ньому самому.
Автор прагнув показати, як «людина без рушниці» почуває себе в умовах, коли її цінність зводять до статистичного «мирного населення». І це не може не знайти відгук у країні, для мешканців якої подібні теми ще довго будуть больовою точкою. І саме такий погляд і дає змогу краще зрозуміти природу цього болю.
Іздрик, Ю. Р. Меланхолії : [поезія] / Іздрик. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 311 с.
«Меланхолії» — книжка Юрка Іздрика, яка пульсує живими емоціями. Це поезія, що не ховається в холодні слова і загадкові метафори, а ловить моменти життя і оголює його найпотаємніші сенси.
Тут стільки любові, скільки може вмістити серце чоловіка, яке вміє відчувати біль і красу однаково гостро. Чуттєві жінки і квіти в акварельних аплікаціях Мар’яни Савки — ніби прагнення наблизити прекрасне, вклеїти собі у щоденник, притулити до серця, надіслатиу конверті до запитання.
Забужко, О. С. Планета Полин : вибрані есеї / Оксана Забужко. – Київ : КОМОРА, 2020. – 379 с.
У цьому томі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою швидкоплинної історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.
Забужко, О. С. Музей покинутих секретів : [роман] / Оксана Забужко. – Київ : КОМОРА, 2019. – 832 с.
Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Ангелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» по праву став візитною карткою нової української літератури.
Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда – про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Андрухович, Ю. Коханці юстиції : параісторичний роман у восьми з половиною серіях / Юрій Андрухович. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2018. – 304 с.
Автор «Коханці Юстиції» –сучасний український поет, письменник і публіцист, лауреат літературної премії Центральної Європи ANGELUS Юрій Андрухович. Цей роман він писав 27 років. На перший погляд це не роман, а вісім з половиною оповідань, пов’язаних не сюжетно, а загальними настроєм і атмосферою. Остання розповідь об’єднує і пояснює всі попередні. Описані події відбуваються в VII – XX століттях у Галичині. Читач побачить злочинців, котрі постали перед судом імперій-окупантів: австро-угорською, польською, німецькою, радянською. У книзі описані не тільки жахливі й огидні злочини, а й слабкості та пристрасні захоплення злочинців. Покарання за них не завжди є об’єктивними, але часто жахливими. Більшість персонажів мали реальні прототипи, так само, як і їхні злочинні діяння.
Роздобудько, І. Шості двері : роман / Ірен Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2020. – 192 с.
У сюжеті роману розповідається про долю молодої жінки, яка у ранньому дитинстві намалювала на стіні двері й несподівано… увійшла в них. Відтоді життя багато разів намагалося зламати її: сповнена трагедійними подіями юність, загибель кращого друга, невдалий шлюб, зрада подруги, врешті – кар`єра і гроші, які не стали для неї ознакою успіху. В найскладніші миті життя вона малювала на стіні двері й проживала ще одне коло реальності, яка не відступає від нас навіть у снах…
Роздобудько, І. В. Прилетіла ластівочка : роман / Ірен Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2018. – 303 с.
Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині? Вперше твір, який називається «Щедрик», написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, був виконаний у 1916 році в Києві. Після російської революції 1917 року Україна заявила про свою незалежність, але зазнала поразки у війні з більшовицькою Росією, і в Україні надовго запанувала радянська влада. У 1921 році композитора Леонтовича вбили чекісти у будинку його батька за загадкових обставин. Авторка роману «Прилетіла ластівочка» запрошує читача дізнатися правду про знамениту мелодію і висуває свою версію загадкового вбивства геніального українського композитора.
Більше інформації про твори класиків та сучасних письменників можна знайти в електронному каталозі.