Сьогодні ми поговоримо про художника Михайла Врубеля (17.03.1856 – 14.04.1910), чиї розписи прикрашають дві київські церкви: Кирилівську та кафедральний храм ПЦУ – Володимирський Собор. Врубель – природжений художник-монументаліст, і цей дар розкрився саме тут у Києві у Кирилівській церкві. Врубель, на думку мистецтвознавців, на сьогодні визнаний монументаліст , один з кращих, а можна сказати, що найкращий монументаліст XIX ст.
Якщо ви відвідаєте у Києві Кирилівську церкву, підніметеся на хори і розглядатимете найбільшу Врубелівську композицію «Зішестя Святого Духу», зверніть увагу на відтінки, котрими художник передав білий колір вбрання апостолів.
Мистецтвознавці стверджують, що нормальне людське око зазвичай здатне вирізнити лише сім відтінків білого. Врубель вирізнив їх кілька десятків. І тому його білий колір сяє перламутром річкової мушлі. І кожної години, залежно від зміни освітлення, все це виглядає по-різному.
Можна просидіти масу часу у Кирилівській церкві, задерши голову і розглядаючи стиль церковних хорів, видовище цілком заворожуюче.
І може останнє слово про творчість Врубеля ще не сказане. Такого як Врубель не існувало до нього і ще не з’явилося у світі.
Митець народився в місті Омськ у 1856 році. Родина була забезпечена. Батько – військовий юрист, часто міняв місце проживання. Саме звідти у Михайла багато яскравих вражень. І серед найперших – ті з України.
В Одесі Михайло Врубель закінчив гімназію, в Києві двічі жив і працював, а цілком, здається, бував там частіше, тікаючи від усіх під час загострення хвороби.
Михайлові Врубелю пощастило з учителями – в Петербурзькій академії мистецтв ними були Павло Чистяков і Валентин Сєров, але авторитетів Врубель ніколи не визнавав, він посварився не тільки з учителями, але також з Миколою Ге та Іллею Рєпіним.
Зате здобув право на власний голос у мистецтві. Це тільки одна з багатьох особливих рис творчої вдачі Михайла Врубеля. Як сучасники митця, так і ми сьогодні, на початку XXI століття, повинні сказати: все життя цього великого майстра балансувало на грані реального і дива, фантазії та правди, і де закінчувалось одне, а починалось інше – невідомо, зрештою, цього не міг збагнути і сам художник.
Доля обдарувала Михайла Врубеля надприродною пам’яттю і надзвичайною чутливістю, яка безкомпромісно відкидала фальш – в мистецтві й у міжлюдських стосунках.
Врубель найчастіше ходив у чорному костюмі і стверджував, що він – фаталіст і геній. Сучасники переважно погоджувались, адже у кого ще прізвище так схоже на Рубльова, а картини передвіщають долю.
Таким доленосним був, наприклад, Київ: «Зішестям Святого Духа» в цьому українському місті народився Врубель-монументаліст. Згодом він зауважив, що саме монументальна творчість була тим, чим йому треба було займатись. У Києві Врубель пережив і найбільшу трагедію свого життя – тут 1903 році помер маленький син художника.
Михайло Врубель був блискучим рисувальником, і як мало хто в малярстві володів кольором. Розповідають, що він любив пересипати в руці кольорові камінчики, розглядати їхній блиск, любуватись грою світла на гранях.
Мабуть, в його голові тоді народжувались якісь образи, а може тільки шукав духовної рівноваги. Адже природа дала йому бурхливу фантазію. Сучасники говорили, що всіх цих дарів одній людині, навіть талановитій – забагато. І справді, іноді здавалось, що сам Врубель немов би втрачає контроль над творчим процесом. Але це тільки миттєве відчуття.
Кожен мазок, кожен штрих лягали на своє місце, рука тремтіла не від сумнівів чи вагань, а від хвилювання і потреби передати мить, що зникає назавжди. Звідси наші абсолютно точні співвідчуття з митцем – захоплення від «Морської царівни», радості й чистоти від його «Лебедів», драматичної сили і незбагненної внутрішньої напруги біля його «Демонів».
Врубелю вдавалось усе – рисунок, розписи, малярство, кераміка. На виставках у Росії й за кордоном символіка його образів хвилювала, зачіпала, тривожила. «Ось спробуйте, нарисуйте повітря на галузках», – говорив майстер, і в пейзажах Врубеля воно є.
Відкрийте правду про людину – і це вмів Врубель. Серед його портретних шедеврів – зображення Надії Забіли – дружини художника, улюбленої співачки Римського-Корсакова.
Розповідають, що митець відразу закохався в неї, проте спочатку в її голос, а вже потім у саму жінку. В їхніх стосунках було багато романтики і стільки ж – драми.
Це передвіщав ще перший «Демон». За вісім років до смерті його автор захворів на тяжку душевну хворобу, за чотири до свого кінця в 1910 році – осліп. Він втратив зір, та в миті просвітління ще сильніше відчував. Шкода лише, що Михайло Врубель не побачив, які натовпи збирають його картини на виставках, як годинами простоював біля них Пікассо і як перед його творами і нині люди стають навколішки.
І так уже століття Михайло Врубель перемагає демонів часу.
Пропонуємо для читання літературу, яка є у фондах Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих:
Київські адреси Михайла Врубеля : до 165-річчя від дня народження художника / [автор – упорядник Наталія Агеєва, Ольга Друг]; Національний музей “Київська картинна галерея”. – Київ : Антиквар, 2020. – 120 с. : іл., портр.
У цій книзі видатні пам’ятки київської архітектури, історичні місцевості та будинки представлено в контексті життя творчості одного з найяскравіших майстрів Срібного віку Михайла Олександровича Врубеля. Розповідь про п’ятирічне перебування тоді ще нікому не відомого живописця в Києві доповнено інформацією про споруди, до реставрації та художнього оформлення яких він був причетний, про людей, з якими дружив, про роботи, створені в «київський період» 1884-1889 роки.
Ульяновський, В. І. Диво й дива київського Володимирського собору / Василь Ульяновський. – Київ : Либідь, 2016. – 431 с. : іл., портр.
Заснована на широкому документальному та іконографічному матеріалі, книга розкриває чимало цікавих сторінок понад 120-літньої історії Володимирського собору в Києві, перипетії його будівництва та оздоблення, пов’язані з іменами видатних церковних діячів, архітекторів, художників. Собор постає уособленням ідеї християнізації Руси-України, символом незборимого духовного потенціалу українського народу.
Марголіна, І. Оповиті серпанком забуття. Живопис українських художників у Кирилівській церкві / Ірина Марголіна. – Київ : Либідь, 2016. – 143 с. : іл.
Книжка відомої київської дослідниці присвячена належно не вивченому й не оціненому живопису видатних і малознаних українських митців ХІХ ст. в Кирилівській церкві. Містить нові матеріали, документи, факти, цікаві гіпотези щодо творчості у цьому храмі І. Селезньова, Х. Платонова, С. Гайдука, М. Климанова, М. Кузнецова, М. Врубеля та інших митців. Видання багато ілюстроване.
Михаил Врубель : [альбом] / автор-составитель М. Ю. Герман. – Лениград : Аврора, 1989. – 264 с. : ил.
Альбом розповідає про життя і творчість відомого художника М. Врубеля. У книзі представлено безліч репродукцій його творів.
Дмитриева, Н. А. Михаил Врубель : жизнь и творчество : [для среднего и старшего школьного возраста] / Н. А. Дмитриева ; [худож. С. Мухин]. – Москва : Детская литература, 1988. – 143 с. : ил., портр.
Книга видатного мистецтвознавця Ніни Олександрівни Дмитрієвої, присвячена життю і творчості російського художника Михайла Олександровича Врубеля. Містить велику кількість кольорових і чорно-білих репродукцій.
Михаил Александрович Врубель : [альбом] / [С. Н. Дружинин]. – Москва : Изобразительное искусство, 1975. – 50 с. : ил.
Альбом присвячено творчості відомого художника М. О. Врубеля.