25.05.2023
Якщо ви втомилися від щоденних клопотів, а ситуація навколо зовсім не райдужна – то книга Пітера Мейла «Рік у Провансі» точно для вас. Ця приємна книга для відпочинку відволіче вас від маловтішного сьогодення та додасть свіжого колориту у ваше життя.
Мейл, П. Рік у Провансі : [роман] / Пітер Мейл ; [пер. з англ. О. Гладкого]. – Харків : Віват, 2020. – 255 с.
Пітер Мейл – популярний англійський письменник, став відомим завдяки серії книжок про життя у французькому Провансі. Спочатку Пітер Мейл писав книги навчального характеру. Але переїзд на південь Франції наприкінці 80-х років минулого століття визначив подальший напрям його творчості. Найвідоміші та найпопулярніші книжки письменника детально описують життя подружньої пари у прованському містечку. Пітер Мейл написав багато романів, статей та публікацій саме про Прованс. А його твір «Рік у Провансі» прямо випромінює чарівну атмосферу півдня Франції.
Головними героями книги є її автор та його дружина. Вони вирішують змінити своє життя і переїжджають з Англії у затишний будиночок у Провансі. Нова країна зустріла їх своїми правилами, звичаями та традиціями. Прованс – це неспішність, ніжність, легкість, пересипана щедрими дотепами. А як спокусливо описана в книзі їжа – хочеться все негайно спробувати! Ми бачимо як люди найперше насолоджуються життям і як вирішують будь-які проблеми. Автор майстерно описує природу і клімат Провансу. Роман розділено за порами року, що кардинально змінює настрій кожної сторінки: ми відчуваємо ніжні сонячні промені і ніби зіщулюємось від страшенного вітру. А як тепло наших героїв зустріли провансальці, намагаючи допомогти адаптуватися до нового життя! В оповіді присутня нотка гумору – письменник дещо іронізує з місцевих жителів, але робить це з любов’ю. Книжка буде особливо цікавою для гурманів, адже їжі та її приготуванню у ній відведено багато місця. В книзі описані події одного року, описані дотепно і захватно – Прованс не полюбити неможливо. Прочитавши книгу і, неначе проживши рік у Провансі разом з автором, так і хочеться побувати там насправді.
А може, й вам захочеться в Прованс?
Фото взяті з мережі «Інтернет».
18.05.2023
Іноді таємниці минулого залишаються нерозгаданими та припадають нетлінним пилом, аж поки хтось в майбутньому не відкриє їх. Так сталось і з героями роману Оксани Кір’ян «Цвіте терен», пронизаного терпким мотивом щиросердної народної пісні.
Кір’ян, О. Цвіте терен : роман / Оксана Кір’ян. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. – 224 с.
Оксана Кір’ян – сучасна українська письменниця. Довгий час писала аматорські опуси для близьких друзів. Потім надіслала свої найкращі оповідання на конкурс у КСД – їх надрукували. У 2017 році стала лавреаткою Міжнародної літературної премії «Золота троянда». Її конкурсне оповідання було надруковано у збірці «Двадцять найкращих». Книги Оксани Кір’ян читаються на одному подиху, яким би сумним не був сюжет – вони прості, життєві, захватні. Роман «Цвіте терен» – оповідь про нелегку жіночу долю, де випадково знайдений лист серед непотрібних речей став початком пронизливої трагічної історії. Перед нами думки і спогади двох сестер. Обидві вони народилися в селі, але Галина свого часу втекла в місто, а Василина – залишилася. Та Галина щасливою так і не стала. А її сестра, яка живе у старій батьківській хаті, відчуває себе безнапасною – в неї є діти. Галина ж через помилки молодості їх мати не може. Бо життя її стало пекельним через скоєний в молоді роки вчинок. На прикладі життя цих двох сестер показана доля багатьох дівчат і жінок. Авторка застерігає нас від проблем, яких побоюються дівчата, адже кожна впевнена, що саме з нею цього ніколи не станеться. Те, що трапилось з героїнями твору, часто-густо відбувається з багатьма жінками, більшість їхніх потерпань і радощів нам добре знайома: спочатку невдале перше кохання, зрада найдорожчих людей, потім відчайдушні пошуки нового кохання, зрештою – самотність, що переходить у спадок. Та попри всі переживання фінал твору все-таки вселяє надію: Галина, аналізуючи свою нещасливу долю, стверджує: «Треба було робити так, як веліло серце, як душа бажала! І не підкорюватися чужим настановам і правилам».
Читаймо книги Оксани Кір’ян і прислухаймось до веління своїх сердець!
Фото взяті з мережі «Інтернет».
11.05.2023
«Якщо ви можете це уявити, ви можете це зробити», – ці слова належать Енцо Феррарі, який присвятив своє життя гонкам і побудові підприємства Ferrari. Свою книгу мемуарів «Мої страхітливі радощі. Історія мого життя» маестро назвав «бесідою із самим собою» – розмовою про людей, речі та події, які визначили його життєвий шлях.
Феррарі, Е. Мої страхітливі радощі. Історія мого життя : з додатком спогадів П’єро Феррарі / Енцо Феррарі ; пер. з італ. Мар’яни Прокопович. – Київ : Нора-Друк, 2019. – 282 с.
Енцо Феррарі – славетний італійський гонщик, легенда автоспорту. Засновник команди Scuderia Ferrari та автомобільної марки спортивних автомобілів. Його мемуари – радше сповідь про своє цілеспрямоване життя. Він щиро любив свою сонячну землю і вважав, що найважливіші таланти пов’язані саме з рідним краєм. Розповідь автора триває на фоні складних історичних подій у Європі. Сільське життя, служба 1917 року в армії, довоєнна Італія, часи фашизму і невгамовна пристрасть, яка змінить хід історії автопрому, подарувавши світові беззаперечного лідера.
Та в чому ж секрет Енцо Феррарі, який зміг побудувати люксову імперію авто? Чи справді деякі моделі Ferrari недосяжні навіть для мільйонерів? Великий Комендаторе започаткував традицію, щоб його авто не потрапляли у «чужі руки», намагався їх робити для конкретних замовників – Марчелло Мастроянні, Моніки Вітті, Карояна, короля Бельгії, принца Нідерландського. Такого піару не мала жодна тогочасна фірма світу. Володарями даного авто стали такі відомі постаті як Ніколас Кейдж, Нік Мейсон, Міхаель Шумахер та Папа Римський. Суперкар створювався виключно під замовника, враховуючи всі його анатомічні особливості, а вартість стартувала від 500 тисяч євро. Завдяки своїй пристрасті до авто Сеньйор Феррарі ввійшов в історію не тільки як творець відомого бренду, але і як професор, інженер, пілот, людина з твердим характером, що давало йому беззаперечне лідерство серед своїх підлеглих, шанувальників та конкурентів. Від самої назви Ferrari перехоплює дух не тільки у фанатів перегонів, а й у багатьох із нас, пересічних читачів.
Фото взяті з мережі «Інтернет».
04.05.2023
Як не погодитись, що хороша книжка здатна змінити наше життя краще, ніж найближчий друг! І це буває не просто книжка – а сама Душа, бо вона, «як пташка, що оживе в руках і випурхне», – Христина Коціра і її роман «Яблука Єви», що спонукає нас до глибоких роздумів.
Коціра, Х. Яблука Єви : роман / Христина Коціра. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2022. – 224 с.
Христина Коціра – журналістка, яка працює у жанрі художнього репортажу. Під час Помаранчевої революції 2004 року висвітлювала події Майдану, брала участь у проєкті журналістських розслідувань. Доопрацювавши текст оповідання «Яблука Єви», авторка подала роман з однойменною назвою на конкурс «Коронація слова». Твір був нагороджений другою премією цього літературного конкурсу та увійшов до списку премії «Книга року ВВС». Невеликий за обсягом, але багатий за змістом, він вмістив низку незабутніх трагічних подій: примусові переселення, репресії, бойові дії на Сході України, волонтерство. Книга присвячена всім українцям, які через війну втратили свій дім. І написана вона ще до 24 лютого, але так відгукується усім нам. І тим, кого виселили «за лінію Керзона», і кримським татарам, яких депортували ще у 1944 році. Як щемить душа за дім, який залишаєш, а до чужого ніяк не звикнеш. А які смачні яблука вдома – і зовсім не такі на чужині. І як нестерпно, коли ми не можемо повернутись до своєї оселі, бо в ній – чужинці.
Історія кожного з героїв зворушує до глибини душі: столітньої Єви, яка стільки горя пережила, її чоловіка Міхала, Ванди, яка повернулася додому після багатьох років таборів, Ірці, яка вирішує їхати на схід України, щоб робити репортаж, і Єви, яка доглядає сина з ДЦП: він малює дивовижні картини! Ця вражаюча історія так переплетена з сьогоднішньою війною, яка триває вже 9 років, коли люди знову повинні тікати зі своєї землі, бо залишатися вдома вже неможливо. І як не вірити словам одного з героїв твору Олексія: «Настануть ще такі часи, коли нічого не залишиться робити, лише на городі порпатися».
Тож читаймо книжки, допомагаймо ЗСУ – не будьмо байдужими!
Фото взяті з мережі «Інтернет».