“Не я б’ю – верба б’є,
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!“
12-04-2020 Сьогодні Вербна неділя, яка щорічно відзначається православними. Це релігійне свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзначатись в інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем. Неділя за тиждень перед Великоднем називається “Вербною”, “шутковою” або “квітковою”.
Ще одна назва Вербної неділі – Вхід Господній в Єрусалим. Він пов’язаний з останнім великим дивом, яке здійснив
Ісус Христос перед розп’яттям. За день до цього, як розповідає Євангеліє від Івана, Ісус воскресив померлого Лазаря з Віфанії. За християнським вченням у цей час
Ісус Христос в’їхав до Єрусалиму на віслюкові і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь привозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі й малі, – бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священник окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути її по кілька “котиків” – “щоб горло не боліло”.
Колись господарі, повертаючись з церкви з освяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:
Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б’ючись, примовляли:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх ногами топтати свячену вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Верба має велике значення в народній медицині:
- коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим відваром хвору людину чи тварину – у повній надії, що “поможе”;
- відваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови;
- лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку;
- товчене листя з верби кладуть на рани, а пригорщу, настояну на її листі, п’ють проти шлункових захворювань.
Чудодійні властивості верби:
- вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
- вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
- вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься – дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
- вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
- вербою в давнину відводили грозові тучі – кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
- вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
- вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
- з освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
- ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
- обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була “пригожа та здорова”;
- обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
- сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.
Народні прикмети на Вербну Неділю:
- Закликати кохану людину подумки у свій дім – пришвидшити її прихід у ваше життя.
- З’їсти шматочок освяченої верби – отримати успіх у своїх справах.
- Мороз на Вербну неділю – до гарного врожаю ярових хлібів.
- Посадиш кімнатну рослину в будинку у цей день – принесеш достаток у дім.
- Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо.
- Якщо у цей день нема заморозків – чекайте щедрий врожай фруктів.
- Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною.
- Якщо на Вербну неділю йде дощ, то весь врожай буде хорошим.
Літературу з цієї тематики, яка є у фонді нашої бібліотеки, можна знайти, скориставшись електронним каталогом.
По завершенні карантину запрошуємо до бібліотеки для ознайомлення з літературою.
БАЖАЄМО ВСІМ МІЦНОГО ЗДОРОВ’Я!