06-07-2020 У Польщі, якій властиве панування потужної традиції католицизму, християнська іконографія посідає важливе місце в образотворчому мистецтві. Незважаючи на цю обставину, а можливо, саме завдяки їй, багато польських художників досить вільно інтерпретують релігійні символи, відриваючи їх від традиційного контексту. Зриваючи маски лицемірства, творці по-новому ставлять головні питання буття, закликають звільнитися від рутинного, стереотипного мислення.
Саме таким художником був поляк українського походження Єжи Новосельський (український варіант – Юрій Новосільський). Про нього 6 липня вів мову у прямому етері художник і мистецтвознавець Анатолій Горовий.
Єжи Новосельський ще в дитинстві, у Львові, познайомився з українським іконописом, що вразив його своєю декоративністю та глибиною образів. Саме там, за словами Анатолія Горового, митець перейняв ідею візантійського іконопису і на власний розсуд переосмислив її.
Видатний художник вміло використовував спадщину Візантії також у світських жанрах живопису: пейзажі, оголеній натурі, абстрактній композиції. Його унікальний стиль сформувався як синтез традицій Заходу і Сходу, аванґарду та візантійського мистецтва. Від сюрреалізму Єжи Новосельський перейняв двозначність і таємничість, від ікони — своєрідну манеру зображення облич і фігур, потужний контур, площину форм, а також глибоку символіку світла і фарб.
У прямому етері було презентовано ряд робіт художника, Анатолій Горовий описав кожну із них: це і графіка, і так звані чорні роботи, абстрактні пейзажі, жінки й ікони. Усе в іконах Єжи Новосельського ніби суперечить канону: замість золотого тла — чорне, замість зовнішньої краси — гостра виразність, замість гармонії та спокійних колористичних поєднань — дисонанси й контрастні кольори.
Лектор наголосив, що Єжи Новосельський – це людина, що належала відразу до багатьох духовних світів, знавець патристики та історії першого тисячоліття, але ще й різних езотеричних навчань, нехристиянських релігій і всієї історії філософії.