Я – книгозалежна, тому для мене будь-яка бібліотека – це особливе місце. Але Публічна бібліотека імені Лесі Українки – найособливіша. Обрала я її спочатку по територіальному принципу, бо жила довгий час недалеко. Але вона мене з самого початку зачарувала. Тиша… Це навіть без коментарів… За вікном місто живе у своєму звичному швидкому ритмі, а ти сидиш в читальному залі і тихенько пишеш дипломну. Таке враження, що ти фізично відділяєшся від звичного світу та концентруєшся лише на власному розвитку, на навчанні. Приємний персонал, що підбирає літературу максимально до мого запиту, пам’ятає моє прізвище та номер читацького квитка))) В якийсь час це стало навіть ритуалом – приходити та працювати над важливими питаннями, які вимагають тиші та концентрації.
Також відділ абонементу люблю, бо приходиш кожного разу за книжкою для читання вдома і бібліотекарки рекомендують влучно нові книги, пам’ятаючи мої смаки та вподобання. Щиро вдячна за всі приємні та захоплюючі години читання цих книг, які просто попадали “у саме серденько” і допомагали відволіктись від буденних питань. Відвідувачі бібліотеки теж зачаровували – приємні та інтелігентні люди будь-якого віку… Любила за ними спостерігати, поки оформлювали моє замовлення. Це і бабусі з внуками, що цими спільними відвідуваннями бібліотеки привчали до правильних звичок своїх рідних, студенти, яким треба для навчання прочитати книги та інші… І всі позитивні та прекрасні, інтелігентні…
Зараз я живу поза межами Києва, але нещодавно “спіймала себе на думці”, що все частіше згадую ці мої візити в бібліотеку, що сумую за тією спокійною атмосферою – часом, який був призначений лише для мене – для мого розвитку та улюбленої своєї справи – читання. Коли приїду в Київ, обов’язково відвідаю бібліотеку знов.
Бажаю з нагоди 80-річного ювілею всім співробітникам бібліотеки всього найкращого та подякувати за таку важливу роботу!