«Поет барокової потуги» – під такою назвою у відділі абонемента відкрито розгорнуту книжкову виставку до 120-річчя від дня народження українського поета, перекладача, мистецтвознавця, літературознавця, філософа, людини енциклопедичних знань і невичерпної енергії – Миколи Платоновича Бажана.
Діяльність М. Бажана – це справді епоха в історії української культури. Його численні літературні, перекладацькі, науково-видавничі починання продовжують жити й рясно плодоносити, збагачуючи духовну скарбницю українського народу, прискорюючи процеси його національного і духовного відродження.
«…всі людські пориви і труди,
Тріумфи, біди, перемоги, болі,
Піднесення, тривоги, втрати всі,
Любові ніжність, і суворість волі,
І все життя у творчості й красі».
Микола Бажан
Микола Платонович Бажан народився 9 жовтня 1904 р. в місті Кам’янці-Подільському. Генетично в родині переплелися корені селянсько-козацького роду і нащадків знаного у Литві роду Поржецьких. Батько поета – Платон Артемович Бажан дослужився до офіцерського чину. Мати – Галина Аркадіївна змушена була займатись «учительством» та всілякою іншою роботою.
У серпні 1910 року родина переїздить до Умані, де прожила двадцять літ. У воєнному 1914 р. Микола став гімназистом, вступивши до чоловічої уманської гімназії. Вчився легко, невимушено, запам’ятовував фактично все, що читав. А читав швидко, запійно – українську, російську, польську класику, п’єси В. Шекспіра, романи В. Гюго.
Творчість М. Бажана починається від раннього періоду, розвивається під знаком активних шукань. Юний поет спочатку пристає до радикальних футуристів. Проте зовсім скоро авангардист починає писати сонети й наслідувати неокласиків, а потім виробляє власний стиль. Стиль Бажана – це стиль людини і доби 1917-1933 рр.
На початку 1935 р. Микола Бажан потрапив у поле зору НКВД. Упродовж всього 1938 року він чекав на арешт і спав одягненим, бо хотів мати достойний вигляд, якщо за ним прийдуть вночі. У 1939 році на нього вже була заведена справа, у якій йшлося про причетність поета до націоналістичної «терористичної організації». Микола Платонович мав опинитися серед тих, кого поглинули Соловки і Колима. Про це згодом йому розповів Микита Хрущов. Він, зокрема, заявив, що тримав у руках список українських «ворогів», у якому значилося і прізвище Бажана. Але сталася визначна подія, яка змінила життя поета. Особисто Сталін відзначив його знаковою на той час нагородою – Орденом Леніна, за переклад українською мовою однієї з величних пам’яток світової літератури – епічної поеми XII століття «Витязь у тигровій шкурі» грузинського поета Шота Руставелі. Після цього енкаведисти закрили справу на Миколу Бажана.
З 1941 по 1943 рік митець редагував фронтову газету «За Радянську Україну», яка видавалася для населення тимчасово окупованих областей, і жодного дня не припиняв своєї роботи як поет та публіцист. Його вірш «Клятва», опублікована в перші тижні війни, – «Не буде, не буде навіки Україна рабою німецьких панів» – знали всі, хто читав українською. Мобілізуюче значення цих афористичних рядків було величезне.
З 1943 по 1948 рік Бажан працював заступником Голови Ради Міністрів УРСР. З 1953 по 1959 – був головою Спілки письменників України. Під час хрущовської відлиги 2 липня 1956 року він порушив перед ЦК КПУ питання про реабілітацію репресованих письменників. З 1958 по 1983 рік Бажан – головний і незмінний редактор Головної редакції «Української радянської енциклопедії». Депутат – у різний час – Верховних Рад СРСР та УРСР, найактивніший учасник багатьох громадських справ та починань, у тому числі – член редколегії «Бібліотеки поета», – він за всіх цих обов’язків та «навантажень» до останнього дня продовжував невтомно й сумлінно працювати як письменник і поет.
Творча спадщина Миколи Платоновича Бажана належить до найпримітніших надбань української літератури.
Чи можна в такій короткій стислій оповідці розкрити всю велич талановитої людини, її сподівання, переживання, думи, спогади, мрії, спілкування?
Запрошуємо долучитися до перегляду нашої виставки, що діє з 1 по 20 жовтня!