Олександр Васильович Закерничний — український інженер, фотограф, художник, письменник, військовий.
Народився 27 листопада 1974 року у місті Одеса. Закінчив у 1996 році Одеську державну академію холоду за спеціальністю «Теплофізика» та курс навчання на факультеті медико-біологічних проблем оздоровлення Інституту розвитку людини. Тоді ж з’явилися його перші літературні нариси. Друкувався в журналах.
Інженер-теплофізик за освітою, письменник за покликанням, він створив стандарт насиченого різноманітного життя та ніс світло у життя інших: писав самобутні картини (зараз кілька з них в експозиції Одеського військово-історичного музею), співав під гітару, кував ножі, писав свої есе-спостереження, а ще — підкорював гірські вершини і лижні траси, ходив під парусом, пірнав з аквалангом, стрибав з парашутом, блукав катакомбами, ліпив цеглу з глини і ходив гарячим вугіллям, опановував керування яхтою та брав участь у фотоконкурсах, займався козацьким бойовим мистецтвом «Спас».
У 2019 році видав свою першу книгу «Синочка».
У лютому 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ, мав звання солдат-водій-радіотелефоніст. Звідти, з першого і до останнього дня писав про життя та службу в армії, про події, учасником або свідком яких він був. Публікував ці нотатки у соціальних мережах. За що й отримав позивний «Письменник». В екстремальних умовах війни літературний талант Олександра проявився особливо повно й він встиг написати книгу «Записки добровольця», яку надрукували невеликим накладом до дня народження автора вже після його загибелі. Служив спочатку у Миколаївській, потім у Донецькій та Харківській областях (Братське, Костянтинівка, Мирноград, Вугледар, Борова). Брав участь у боях під Авдіївкою. Після поранення та реабілітації знов став до лав захисників. Загинув 4 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Твори написані в жанрі автофікшн. Творам О. Закерничного притаманні тонкий психологізм, іронія, гумор і одночасно філософські думки. Водночас, лексика різноманітна за тематикою та сферою використання, стилістичним забарвленням і емоційним навантаженням, експресивністю, що дає змогу письменникові якнайвиразніше передати свої думки і почуття. Будь-яке слово, використане автором, не є випадковим, а багатство лексичного складу свідчить про талант письменника, його освіченість, інтелектуальний рівень і національну свідомість, а також відображає багатство мовної картини письменника.
7 грудня 2024 року у бібліотеці відбулася презентація книги «Записки добровольця». Книгу презентували рідні письменника, племінниця Наталя та сестра Світлана. Декламували деякі оповідання, презентували відео, одним із яких була робота всесвітньо відомої майстрині Віри Сироваткіної, яка оживила деякі сюжети з книги в пісочній анімації. Книга отримала національну нагороду «Подвиг безсмертя», а у жовтні 2024 року в одному з театрів Одеси відбулась прем’єра вистави за її сюжетом.