5 січня – ювілейний день народження Миколи Даниловича Сома, 8 січня – Василя Андрійовича Симоненка. Їм – по 90! У ці дні ми вшановуємо пам’ять поетів-шістдесятників, яких доля звела ще у роки студентства, які товаришували, у яких часом були непрості стосунки, і які залишили нам свій безцінний творчий спадок, можливо, і не співвимірний, як дати їх народження, як тривалість життєвого шляху кожного. Яскрава зірка життя Василя Симоненка погасла ще у 1963-му, однак і через нашарування десятиліть, через зріз епох його творчість не потьмарилася, а навпаки, мов те джерело живить нині сущих любов’ю до України, постачає у наші душі високої проби почуття патріотизму. Пісні на його слова багато співвітчизників вважають народними. Вшановуючи поетів з нагоди їх 90-річчя, ми в жодному разі не намагалися якимось чином прирівняти їх, вони зайняли кожен своє місце і в українській літературі, й у наших серцях.

Розпочали захід стоячи, з пісні “Лебеді материнства” Василя Симоненка, написаної у співавторстві із композитором Анатолієм Пашкевичем, вклонилися пам’яті загиблих героїв-захисників.

Під час заходу читали і згадували наших світочів, читали вірші й не могли оминути неперевершену, улюблену мільйонами “Вишиванку” Миколи Сома (музика О. Сандлера), яка також багатьма співвітчизниками вважається народною піснею. І це – найвища оцінка для кожного поета.

Усі, хто знав Миколу Даниловича за його життя, мав за честь працювати з ним в одному колективі, усі ці роки від часу його відходу у вічність з теплотою і вдячністю згадують його.

До слова було запрошено Надію Кольцову, поетесу і громадську діячку з села Требухів. Пані Надія поділилася теплими спогадами про Миколу Даниловича та продекламувала вірш- присвяту поету.

Усі роки, скільки Микола Данилович працював у нашому колективі, і по його відходу, ми підтримуємо дружні стосунки з громадою села Требухів, де народився, вчителював, творив і спочиває поет.

Одночасно з київською аудиторією пам’ять Миколи Сома вшановували у Требухові, поминали у місцевому храмі й біля його могили. Відбулося пряме включення з Требуховим, з Бабич Валентиною Віталіївною, директоркою Будинку культури, яка організовує та проводить щорічний конкурс “Моє життя, немов дитя, то плаче то сміється” пам’яті Миколи Сома.

З жовтня 2020-го року нашою бібліотекою започатковано Щорічний конкурс “Поетична зима Миколи Сома”, що проходить і за підтримки відомого державного і громадського діяча, соратника і близького друга Миколи Сома, засновника благодійного Фонду «Рідна країна» Миколи Томенка. Спільно на ниві просвітництва ними зроблено багато важливих справ, організовано зустрічей і важливих візитів. Микола Томенко поділився з просутніми незабутніми споминами.

Під час заходу зачитали лист Василя Симоненка до Миколи Сома, який свідчить про їх безперервний зв’язок і дружнє спілкування.

Нам відомо, що Василь Симоненко почав писати вірші у студентські роки. Визнання до поета прийшло посмертно, бо за життя видано лише збірку лірики “Тиша і грім” (1962) і казку для дітей “Цар Плаксій та Лоскотон”. Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: “Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди”. Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні збірки Василя Симоненка. Саме вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків.

У ніч проти 14 грудня 1963 року у неповні 29 років поет помер у черкаськiй лiкарнi. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й архів. Однак після цього Симоненка в Україні не видаватимуть 15 років.

Його вірші надзвичайно пророчі. Як болісно прочитується нам сьогодні вірш, написаний у 1961-му «Баба Онися».

Участь у заході взяв Кирило Булкін – журналіст, актор, публіцист, культурний діяч, продекламувавши уривок із моновистави про Василя Симоненка.

Від Національної спілки письменників України НСПУ на заході виступив і поділився споминами про поета Василь Васильович Неволов – український письменник, драматург, перекладач, театрознавець. Кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, член НСТДУ, НСЖУ, НСПУ.

До ювілею Миколи Даниловича бібліотека підготувала збірку есеїв, що містить роздуми учасників Щорічного конкурсу «Поетична зима Миколи Сома» про особистість та творчість поета, на пошану якого проводиться конкурс. Серед авторів – школярі, студентська молодь, творчі люди різного віку і різних професій. Їх об’єднує особистість і творчість поета. Про роки праці поруч з Миколою Даниловичем, про вшанування і популяризацію бібліотекою його творчості розповіла директорка бібліотеки Ольга Романюк.

Були присутніми на заході та запрошені до слова лауреати Щорічного конкурсу «Поетична зима Миколи Сома» Людмила Живолуп – співавторка колективних збірок «Квиток на Гелікон», «До Григорія Савича», а також збірки «ШраМИ» та Стася Шинкар – друкувалася у колективній збірці авторів «Теплі родинні історії», всеукраїнському журналі «Жінка», антології воєнної поезії «In principio erat Verbum. Ukraine. Poetry of war».

Дякуємо всім, хто завітав на захід аби вшанувати пам’ять поетів-шістдесятників, чиї твори продовжують надихати покоління. Їхні вірші – це не просто слова, а частинка нашої історії, нашої душі. Давайте ж берегти цю спадщину і передавати її наступним поколінням. Вічна і світла пам’ять!