Тетяна Асадчева

Маґдебурзьке право — найпоширеніша в епоху Середньовіччя форма міського самоврядування у Європі, де економічна діяльність, майнові права, суспільно-політичне життя та судочинство у містах регулювалися власною системою правових норм.

Ця система відіграє ключову роль у розвитку громад в Україні, дозволяючи людям брати активну участь у прийнятті рішень, які безпосередньо впливають на їхнє життя. Також місцеве самоврядування забезпечує баланс між центральною владою та місцевими потребами, сприяючи децентралізації влади та підвищенню ефективності управління на місцевому рівні.

Пригадаємо історію магдебурзького права в нашому місті, що є важливою сторінкою розвитку його самоврядних інституцій.

ВИНИКНЕННЯ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА В КИЄВІ

Вважається, що самоврядні права місто отримало як компенсацію за втрату автономного князівства, що замінилося міським управлінням за німецьким (магдебурзьким) правом наприкінці XV століття.

Проте точна дата одержання привілею досі викликає жваві дискусії серед науковців.

Перша згадка про очільника київської міської громади — війта — датується 1494 роком, проте сам привілей, ймовірно, міг бути наданий на декілька років пізніше. Тож у різних джерелах вказуються як 1497-й, так і 1498 роки, коли був сформований магістрат.

Перша письмова згадка про виборних міських урядників у Києві, наділених адміністративними функціями, міститься у листі Великого Князя Литовського Олександра, датованого 14 травня 1499 року. Сам лист виданий «війту міста київського, бургомістру та радникам та всім міщанам».

У 1503 році великокнязівська влада надала київському війту судові повноваження.

А вже у 1514 році, за правління великого князя Литовського Сигізмунда Старого, Київ отримав широке магдебурзьке право, яке ще більше розширилося у 1516 році.

Це дало міській громаді значну автономію: власне судочинство та фінансову незалежність від центральних органів влади.

ОРГАНИ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇ

Впродовж дії магдебурзького права влада у Києві належала виборним органам — війту (аналог сучасного мера) та раді, які разом складали магістрат.

Він складався з двох колегій: ради, яка виконувала адміністративні функції та розглядала цивільні справи, і лави, яка займалася кримінальним судочинством.

Магістрат регулював ціни на споживчі товари, контролював точність ваг і мір, забороняв азартні ігри, заарештовував волоцюг та жебраків. Він також утримував міську лікарню, народне училище, віспяний будинок, пожежну команду та міських музик. Щорічно магістрат звітував перед громадою про прибутки та витрати міста.

Міську владу очолював війт, якого спершу призначав великий князь Литовський, а з 1570 року його стали обирати серед київських містян, проте його кандидатуру затверджував польський король (пізніше — російський імператор).

Також обирали по шість бургомістрів та ратманів, які по черзі керували міським господарством. Цікаво, що бургомістрами обирали людей середнього достатку, щоб багаті не утискали інших.

Однак, їхня влада поширювалася лише на Поділ, де вирував політичний, економічний і духовний розвиток Києва.

ЯКІ ПРИВІЛЕЇ МАЛИ КИЯНИ

Після впровадження магдебурзького права у Києві містяни звільнялися від багатьох обов’язків, таких як будівництво гребель, охорона воєводського майна, участь у полюваннях з воєводою, надання возів, обігрів лазень та доставляння дров та інших.

Також Київ перетворився на важливий центр міжнародної торгівлі, де щороку проводилися два ярмарки. Наприклад, Привілей 1514 року вперше згадує дві щорічні ярмарки в місті: Богоявленську (6 січня) та Різдво Богородицьку (8 вересня).

На них приїжджали купці з Вірменії, Сирії, Єгипту, Західної Європи, Білорусі та московщини. Місто також мало «складське право», за яким іноземні купці були зобов’язані продавати частину своїх товарів у Києві. Іноземні купці часто зупинялися у Гостинному дворі на Подолі.

ВТРАТА МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА

Магдебурзьке право залишалося основою місцевого самоврядування Києва протягом 340 років — до 1835 року, відіграючи ключову роль у розвитку міського управління та підвищенні рівня життя мешканців міста.

Історики вважають, що справжній період розквіту самоврядування у нашому місті припадає саме на період 1648-1686 років, коли ні гетьмани, ні царські воєводи майже не втручалися у питання міського життя.

За часів панування царату магдебурзьке право у Києві поступово обмежувалося, а у 1764 році Катерина II підпорядкувала магістрат київському генерал-губернатору. Згодом, у 1785 році, «Магдебурію» фактично скасували, залишивши магістрату лише судові функції.

У 1802 році Олександр I відновив магдебурзьке право в Києві. На честь цієї події кияни зібрали кошти для встановлення каплиці та пам’ятника з фонтаном — Пам’ятника Магдебурзькому праву. Автором монумента став відомий київський архітектор Андрій Меленський.

Монумент складається з 18-метрової колони з кулею та хрестом на верхівці, а також постаменту.

Цікаво, що у різний час ця колона також називалася: Пам’ятник хрещення Русі та Нижній пам’ятник Святому князю Володимиру.

Протягом своєї багаторічної історії деякі фрагменти композиції також змінювалися.

Остання епоха магдебурзького права тривала у Києві лише 40 років, поки у 1834 році воно не було скасоване указом Миколи І, а міське управління перейшло у відання міської Думи.

Детальніше за посиланням.

Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Делімарський Р. Магдебурське право у Києві. – Київ : Видавничий дім “Соборна Україна”, 1996. – 144 с.

Контрактова площа – сторінки минулого // Друг, О. М. Вулицями старого Києва / Ольга Друг. – Львів : Світ, 2013. – С. 378-391 : іл.

Хроніка-2000 : український культурологічний альманах. Вип. 51-52. [Київ – Cвята Земля] / [авт. проекту А.В. Толстоухов]. – Київ : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2002. – 800 с. : іл.

Статті:

Кальницкий, М. Город с привилегиями / Михаил Кальницкий // Комсомольская правда в Украине. – 2012. – 27 сент. (№ 213). – С. 16 : фото.

Кальницкий, М. После того как следствие о громадных хищениях из магистратской кассы Киева собрало достаточно материалов, Николай I отменил для города магдебурское право : киевляне получили право избирать своего мэра всеобщим голосованием только в 1997 году / Михаил Кальницкий // Факты и комментарии. – 2019. – 26 сентября-2 октября (№ 37). – С. 29 : фото.

Маковець, О. Слідами подільських купців та мисливців на мамонтів / Олена Маковець // Вечірній Київ. – 2013. – 28 листоп. (№ 48). – С. 5 : фото.

Мельничук, Г. Без Подолу Київ неможливий : вулиця Сагайдачного у вихідні дні стане пішохідною, тож є новий привід прогулятися найдавнішим районом / Григорій Мельничук // Вечірній Київ. – 2016. – 26 серп. (№ 34). – С. 24 : фото.

Павко, А. Магдебурзьке право в Києві: повчальні уроки / Анатолій Павко // Голос України. – 2021. – 30 вересня (№ 186). – С. 23 : фото.

Інтернет-видання: