Магурін Олександр Петрович

ДИВО

Ти бачиш диво – сонце з тьми сплило,
В рожевім сяйві хмари опалило,
Пташок з гнізда на крила підняло
Траву росою райдужно умило.

В шпарину кожну променем дістало,
Клітину кожну пройняло теплом,
У нотах всіх оркестрами заграло,
Всіх кольорів мереживо сплело.

В імлу туману річку огорнуло,
Відправило на труд бджолиний рій,
Голівки соняхів по струнці повернуло,
День почало нових надій і мрій…

Мільярди літ творилися зірки,
Узвар життя кипів мільйони років,
Минали людства сходження віки –
Щоб ти сьогодні міг зробити кроки.

Життя минає непомітно й стрімко –
Підступно так і зле, за миттю мить,
Ковтає дні тонка секундна стрілка,
Нічим її не можна зупинить.

Радій, поки життя палає ватра,
Рви без вагань буденності догмати,
Живи сьогодні, не чекай на завтра,
Яке зненацька може не настати.

Цінуй життя і в немочі, і в силі –
В здоров’ї і в хворобі є резон,
Цінуй цей світ, поки ти не в могилі,
Поки у смертний не поринув сон.

Приймай палких обіймів дотик раю
І муки, що вчиняють вороги,
Коли все тіло болем розриває
Й пронизує весь простір навкруги.

Смакуй життя – у спалахах любові,
В дощу краплині, в таїнстві причастя,
У пошуках, у звершеннях, у слові
Знаходь для себе те, що зветься щастя.

Вдихай життя на повноту легень,
Бо диво в тім, і в тім вершина суті,
Що на землі новий почався день,
І ти живеш, і ти у нім присутній…

ДЕЖАВЮ

Знов сокири війною відкопані
І на осі нанизані зла –
Землю вирвами вкривши й окопами
Чергова світова поповзла.

Світ притомний в вогненнім вже паливі,
Хижаки точать ікла і пазурі –
В жуйці виборів «вегани» ялові
Дзвін набатів спинили на паузі.

Замість стати рішучою твердістю,
Залягли в непокоєнь глибини –
Під загрозою з їхньої впертості
Вся злеліяна сутність людини…

Світовий щоб порядок владнати,
Щоб про велич добра знову мріяти –
Толерантність до зла слід зламати,
А всі рейтинги в Рейганах міряти.

Норм рентген щоб в Парижі не втратив,
Щоб в Берлін не ввірвався «повтор» –
Має степ український всмоктати
Дикі орди кривавих потвор…

МИ

Не терпимо улесливих ми слів
Й загорнутих у зиск занепокоєнь –
Наш рід плекає сил добра посів,
Від правди соків живиться наш корінь.

З трипільських нив наш ген ввібрав колосся,
З віків борні звитяги взяв минулі –
І праці й битв натхнення в нас влилося
І гідність та, яку не спинять кулі.

Для нас устої честі непорушні –
Її зберігши, йдуть в небесні сині
Вразливих тіл безсмертні наші душі –
З останнім словом «Слава Україні!».

Ми з «Азовсталі» – з підземель, з облог
Співаємо пробудження веснянки –
Над прірвами утримує нас Бог,
Як півника в руїнах Бородянки.

Вершиться з нами диво воскресіння –
Із пилу, з попелу здіймаємось не раз,
Дає Творець і гарт біди, й спасіння –
Бо місію добра поклав на нас.

Розгорнемо в стрімкому злеті крила –
Спаливши зло, щоб не зродилось знов,
І ту брехню, що людство згубно вкрила –
Світ вернемо до ціннісних основ…

ВІЙНА І МОВА

Магічність слова має вплив на все,
Біду скує чітких понять стіною –
Утричі більше горя принесе
Війна, яка не названа війною…

В чужі слова зайшли чужі думки,
Лукавість їх пустельним мором сушить
Живі, джерельні нації струмки,
Підступним злом на попіл палить душі.

Вбиває слово ворога, як постріл,
Отруту в кожній вкраплює клітинці,
Твого єства руйнує світ і простір,
Свій сіє мир конаючих ординців.

Коли війна вбирає в однострої,
Криваво час на до і після крає,
Нема сильніш, ніж рідне слово, зброї –
Воно серця сталить і в бій кидає.

Учинить совість свій пекельний суд –
В ніщо зведе труди всі і таланти,
Якщо, війни пізнавши підлу суть,
Ти мовою говориш окупанта…

ОКОП

Їх нераховані ряди,
Степ вкривши зморшками біди,
Поля спотворивши й лани,
В ознаку втілились війни…

Вглиб трохи більш, ніж по коліна,
Чорнозем в пласт і зрідка глина –
Відрита поспіхом земля,
Що стала відліком «нуля».
По нім залізо прилітало –
Свистіло, вило, скреготало
І рвати на шматки хотіло
До болю стиснуте в ґрунт тіло
В бажанні там знайти спасіння,
Листком тріпотячи осіннім –
В клітини щоб всмокталась сила
Землі, з дитинства що носила,
Щоб нищівний здолати страх,
Що сотні раз вертає в снах,
Кидає в піт, у нервів сміх
Й миттєво в скроні сипле сніг…

Текла по нім струмками кров,
Й творилась щирість молитов,
Спроможних небеса розчулить –
Бо й церкви всі таких не чули.
А ангелів рятунку крила
Цей простір оберегом крили –
І ними душі тих ставали,
Що голови жертовно клали.
Розлук і відстаней протяжність
Зростала тут в кохання справжність –
Не те, де трелі солов’їні,
А те, де був підрив на міні,
Те, з молитов що має стрижень
Та слів кількох лиш раз на тиждень –
Жагу життя спроможне дати
І сенс того, за що вмирати…

Дух правив тут, а не наказ,
І кожен друга спас не раз,
Було в ціні одне багатство –
Смертями викуване братство.
Крихкий цей прихисток надії
Зсув світу виборов, злеліяв –
Всі континенти об’єднав,
Щоб зло кремля зшкребти до дна,
Здійснивши втілення вимоги –
Мир на засадах перемоги,
Вбивць кара й каяття юрби
З тавром вигнанців і ганьби…

Умиті в смерті і крові,
На сталь гартовані в війні
Зберуться із окопів всіх –
Брехні і зрад озвучать гріх.
В честь тих, кого немає поряд –
З небес чий пильно стежить погляд,
Складуть зі згарищ і руїни
Нові устої для країни –
Щоб в волі й гідності життя,
Щоб горде нації чуття,
Щоб в совість вбрана влада права
І скрізь свята окопна

МОЛИТВА

Переведи мене через війну –
Де крок один до пекла і до раю,
Де я сповна й себе, й Тебе пізнаю –
Заступництвом молитви осягну…

Переведи мене через війну –
Де ворог той, що гіршого немає,
Де Ти дав шанс, що врешті він сконає –
І воскресінь не буде більш йому…

Переведи мене через війну –
Де ґрунт промоклий кров’ю – не водою,
Де наречена вмить стає вдовою
В неправді – «повернусь і обійму»…

Переведи мене через війну –
Де прапор криє тіло побратима,
Де голосіння нота нестерпима –
Й що ти живий, сприймаєш як вину…

Переведи мене через війну –
Де дім – могила, й вирвані тополі,
Де ще незрілі – похололі, голі,
Зазнавши звірств і глуму полину…

Переведи мене через війну –
Де не злічити біди і страждання,
І хай це буде Третя і остання –
Пухлину з людства видалить гнійну…

Переведи мене через війну –
Зведи у гарт і міць Дамаску сталі,
Щоб всі здолати виклики посталі –
Сил заклади у серця глибину…

Переведи мене і мій народ –
Врятуй життя і доньок, і синів,
Мою країну, мріяну зі снів –
По лезу проведи у світ свобод…

Переведи мене через війну…

МОСКАЛЮ ВІД УКРАЇНКИ

З глузду ти зійшов,
В дім чужий прийшов –
На бліцкриг поклався,
Тих, хто мирно спав,
Бомбами стинав –
Бога не боявся…

Ти волів поклон,
Слала я прокльон –
З ним тебе чекала,
В бажаний твій шлях,
Аби трафив шляк,
Вибухівку клала…

Від орди твій ген
І нутро гниле,
Суть раба й манера –
Ти мені не брат,
Брат мій – добробат,
Батько наш – Бандера…

Тут нема ярма,
Тираній катма,
Тут колиска волі –
Тут з усіх грудей
Помстою гуде
Дзвін сердець героїв…

Тих, що йдуть з мечем,
Кров тут потече
Чорною рікою,
Стане хижа плоть
Від моїх щедрот
Кригою хрусткою…

Тут моя земля,
А для москаля
Із тої земельки
Лиш іржавий пил
Без імен могил
Попаде до пельки…