У невеликому містечку Жашків, на Черкащині, 28 вересня 2003 року народився хлопець, який із часом навчиться бачити світ крізь поетичний рядок. Його звуть Віталій Білозір. Звичайна школа, звичайне місто – але щось особливе вже тоді вирізняло його з-поміж однолітків. Це було глибоке відчуття слова, якому він вірив більше, ніж правилам чи моді.
Його літературний дебют відбувся у січні 2020 року, коли видавництво «Лілія» опублікувало першу добірку віршів юного поета в альманасі «Так ніхто не кохав». Згодом – десятка лідерів на престижному конкурсі «YoungArt», перемога в обласному етапі МАН України у секції «Літературна творчість» і, що найголовніше – розуміння, що творчість не просто хобі, а частина його ідентичності.
У цьому ж 2020 році Віталій вступає до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на факультет української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка. Саме тут, серед книжок і натхненних студентських облич, він знаходить однодумців. Разом вони проводять літературно-критичні вечори, читають не лише класиків, а й свої твори. Віталій стає ініціатором і співорганізатором багатьох творчих подій, у яких поєднуються глибина мислення та щирість серця.
Та поезія не залишається лише в аудиторіях. У 2023 році Віталій Білозір приєднується до команди Публічної бібліотеки імені Лесі Українки у Києві. А вже з 2024 року очолює відділ бібліотечних комунікацій – посаду, яка вимагає не лише адміністративних навичок, а й тонкого культурного чуття. На цій посаді він зарекомендував себе як фахівець, що поєднує глибоке розуміння класичної бібліотечної місії з інноваційним підходом до комунікацій у цифрову добу. Віталій уміє бачити бібліотеку не лише як сховище книг, а як простір взаємодії з громадою.
Завдяки його творчому підходу Бібліотека реалізує численні культурні ініціативи: літературні зустрічі з авторами, патріотичні події, соціальні проєкти. Він уміло адаптує форму до змісту, не втрачаючи глибини й сенсу.
Успішно налагоджує партнерські зв’язки з громадськими організаціями, закладами культури, видавництвами, формуючи навколо бібліотеки спільноту.
Як фахівець нового покоління, активно застосовує сучасні інформаційні технології для популяризації бібліотеки: розвиває сторінки у соцмережах, координує онлайн-платформи та просуває віртуальні виставки, відеопроєкти й цифрові кампанії.
Нині Віталій Білозір – не просто бібліотекар, молодий письменник, а лауреат Міжнародної українсько-німецької премії імені Олеся Гончара, член Національної спілки письменників України, культурний діяч, поет, який обирає не гучність, а справжність.
Його творчість – це світло у слові. Його професійний шлях – це міст між бібліотекою як інституцією та суспільством, яке потребує сенсів. І саме тому його ім’я – це не лише підпис під віршем, а знак того, що нове покоління несе із собою гідність, глибину й любов до книги, до України.