У 2024 році Центральна районна бібліотека Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» Святошинського району міста Києва започаткувала роботу театрального гуртка. Це – ще один приклад того, як бібліотеки зберігають свою актуальність, реагуючи на запити сучасного суспільства. БібліоХАБ «Свічадо» – не просто простір для читання, це місце для творчості, самовираження й діалогу поколінь.
Очолює гурток бібліотекарка, а за сумісництвом – акторка театру на Печерську Вікторія Щегель, випускниця Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Вона має глибоку театральну й музичну підготовку, досвід численних ролей – від Шекспіра до сучасної драми, та викладає акторську майстерність у студії «Kolesiko».
Гурток у бібліотеці став простором, де дитячі голоси наповнюють залу емоціями, інтонаціями, творчим пошуком. Починається все з асоціативних вправ – як «походити» в образі лева чи орла. Потім – чистомовки та поетичні рими. А далі – сценічне читання. Маленькі актори намагаються передати характер персонажів, промовляючи репліки Ведмедика чи Зайчика, пробуючи себе в ролі Янголяти чи Катрусі.
Таке заняття – це не лише акторська навичка. Це – формування комунікації, розвиток емоційного інтелекту, збагачення мови. А ще – моральне виховання: адже після читання казки діти обговорюють її сенс, міркують, чому Миколай передав подарунок, як варто чинити в житті.
У кінці кожного заняття – «коло єдності», коли кожен ділиться, що вдалося, що найбільше сподобалося. І тут відбувається справжнє перетворення – дитина росте, розкривається, розуміє себе.
За словами Вікторії Щегель, мета театрального гуртка – не просто підготувати майбутніх акторів, а допомогти дітям пізнати себе, відчути сцену, навчитися бути впевненими у спілкуванні. У гурток запрошують усіх охочих – є дві вікові групи: молодша (6–8 років) та старша (9–12 років). Жодного кастингу – лише бажання творити.
Діти вже готуються до вистави за казкою «Як Катруся Миколая зустрічала», пробують себе в різних ролях. Заняття проходять щосереди і щонеділі. Під час кожного – тренування пам’яті, уяви, інтонаційної гнучкості, командної взаємодії. І – любові до сцени.
«Кожна дитина – неповторна. Я ніколи не тисну, не змушую. Усе має відбуватися через любов і повагу», – ділиться Вікторія. У гуртку панує українська мова, дисципліна і щирість. А найважливіше – взаємна підтримка.
Саме такі ініціативи – театральні студії при бібліотеках – формують нову генерацію: відчуту, впевнену, відкриту до світу й слова.
І діти це підтверджують:
Люба, 7 років: «Мені подобається все: вправи, читання, атмосфера. Я мрію стати акторкою!»
Матвій, 9 років: «Найбільше мені подобається наша вчителька Вікторія. Вона класна!»
Мирон, 11 років: «Тут ти можеш не обмежувати себе в емоціях. Це найкращий гурток!»
Ілона, 9 років: «Ми вчимося виражати емоції словами, діями і голосом».
Катя, 10 років: «Люблю танцювати і співати, а тут – ще й театральне мистецтво!»