Максим Славинський (1868–1945) був видатним українським громадським, політичним і державним діячем, публіцистом, істориком, поетом та дипломатом, чий внесок у розбудову української держави, особливо в період національно-визвольних змагань 1917–1921 років, є неоціненним.
Основні етапи діяльності та внесок у державотворення.
До революційних подій 1917 року Максим Славинський був відомий як журналіст, історик та правник. Він здобув вищу освіту на юридичному та історико-філологічному факультетах Київського університету. Його наукові праці та публікації відіграли важливу роль у формуванні української інтелігенції та обґрунтуванні права українського народу на самовизначення. Він активно співпрацював з українськими культурними діячами, зокрема з Лесею Українкою, перекладаючи твори Генріха Гейне.
З початком Української революції Славинський активно долучився до політичного життя. Його державницька позиція та досвід стали в пригоді новостворюваним українським державним інституціям. Він брав участь у роботі Центральної Ради та уряду Павла Скоропадського (Гетьманату).
Найбільш помітним був його внесок на дипломатичній ниві. За часів Директорії УНР він був призначений на відповідальні дипломатичні посади, зокрема очолював дипломатичну місію Української Народної Республіки на Північному Кавказі, а згодом — у Чехословаччині. Після поразки національно-визвольних змагань Славинський залишився в еміграції, де продовжив активну громадсько-політичну та наукову діяльність. Був постійним кореспондентом громадсько-політичного тижневика «Тризуб» у Парижі. У своїх статтях гостро критикував більшовицький режим та його методи правління. Виступав у комісіях Ліги Націй, де відстоював українські інтереси та привертав увагу міжнародної спільноти до подій в Україні. Займався науково-педагогічною роботою. Отримав звання професора (1923 р.) і займався науково-педагогічною діяльністю серед української еміграції.
Максим Славинський залишається прикладом невтомного інтелектуала та патріота, який усе своє життя присвятив боротьбі за незалежність України, працюючи як літератор, історик, правник, політик і дипломат. Незважаючи на його відданість справі української державності, доля Славинського склалася трагічно. Наприкінці життя він був заарештований радянськими спецслужбами в Празі, перевезений до Києва і помер у в’язниці НКВС у 1945 році.
Славинський був ключовою фігурою в розбудові української держави в період Української революції 1917-1921 років, зробивши неоціненний внесок у її дипломатичне визнання на міжнародній арені. Його життя — це приклад безкомпромісної боротьби за незалежність України.
Шановні друзі, колеги та всі, хто цікавиться історією України! Чекаємо на вас 26 листопада 2025 року о 15.00 в стінах Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих міста Києва, де відбудеться вечір пам’яті Максима Славинського. Цей захід стане можливістю вшанувати пам’ять великого українця та глибше зрозуміти складні історичні процеси, учасником яких він був.
Пам’ятаємо нашу історію, шануємо наших героїв!