У світ вийшов другий випуск біблотечного журналу “НАГОЛОС”, який ми присвятили 155-річчю Лесі Українки.
Що всередині?
Леся Українка, яку ми не знали. Наталія Пірогова розбиває радянський міф про «вічну хвору». Виявляється, у закордонних паспортах вона з гордістю писала – Лариса Квітка. Це історія про аристократизм, кохання та справжню ідентичність Лесі.
Інструкція з виживання у блекаут. Олена Осьмачкіна зібрала реальний досвід: як маркувати стелажі світловідбивною стрічкою, чому свічки в залі – це табу (тільки LED!) і як врятувати цифрову базу читачів за «правилом 15 хвилин».
Бібліотечний «хайп» та сенси від Ольги Романюк. Розповідаємо про проєкти, які реально збирають людей: поетичний вікенд «Litslay», терапевтичне «Жіноче коло» та наш театр, що вже має «Золоту пектораль».
Кафка та Рільке: нова оптика. Леонід Криворучко пояснює, чому Кафка благав не малювати таргана на обкладинці, а Віталій Білозір проводить паралелі між австрійським символізмом та українською травмою через переклади Фішбейна, Стуса й Бажана.
Книги як антидепресанти. Тетяна Хоменко про те, чому 6 хвилин читання знижують стрес на 68% та які тексти (від Євгенії Кузнєцової до Віктора Франкла) допомагають тримати «внутрішній замок» неприступним.
Секретний фронт бібліографів. Тетяна Квітко про те, як серед інформаційного сміття знаходити перлини та навіщо ми створюємо персональні покажчики.
Ми вдячні Ірині Щукіній за спомини про Аллу Дибу не лише як видатну науковицю, а як невід’ємну частину нашої великої «лесезнавчої» родини. Її відхід у вічність став непоправною втратою для української культури, проте її голос продовжує звучати в кожній знайденій реліквії та кожному розшифрованому рядку родини Косачів. Світла пам’ять Аллі Георгіївні, чия праця назавжди залишиться в фундаменті нашої національної ідентичності.
Команда номеру: В. Білозір, А. Сорухан, О. Трубайчук, Л. Проценко, А. Саніцький.
