3 місце у номінації «Кращий власний поетичний твір молодша вікова категорія» отримала Лебеда Дар’я, учениця 7 класу ліцею біотехнологій №177 м. Києва.
Світ інтересів Даринки дуже різноманітний. Талант Даринки розкрився під час Відкритого патріотичного фестивалю-конкурсу «Народ-герой, героїв появляє – 2022» – Дипломом 1 ступеня, «Народ-герой, героїв появляє–2023» – Диплом 1 ступеня. У Всеукраїнському учнівському літературно-мистецькому конкурсі «Стежками Каменяра – 2023» Дарина посіла 2 місце; також 2 місце у конкурсі «ПресВесна на Дніпрових схилах-2024» та 1 місце у Всеукраїнському поетичному конкурсі «Білий голуб-2025» Державного університету «Київський авіаційний інститут». Має спеціальну премію ХХІІІ Міжнародного медіафестивалю-конкурсу «ПресВесна на Дніпрових схилах- 2025» у номінації «Літературна робота / поезія».
Вірші Дарини вже побачили світ у друкованих виданнях: збірник конкурсних творів Всеукраїнського літературного мультижанрового конкурсу «Дива трапляються, коли в них віриш». збірник «ЗСУ – мій захисник» (Національний університет «Одеська політехніка»), «Стежками Каменяра. Дитячі музи, як сучасні аркебузи».
А розпочинався Даринчин поетичний шлях з конкурсу «Поетична зима Миколи Сома». До вашої уваги, декілька віршів:
Пісня лине
Наша мова солов’їна – щира та весела,
Полонила міста наші, підкорила села.
А пісні, які лунають, від Карпат до Сходу.
Про любов, про Україну, про мир та свободу!
Про калину та кохання, наша пісня лине.
Хай приходить воля вільна, квітне Україна!
Хай яскраво світить сонце, Земля зеленіє,
Україна – переможе, адже дуже мріє!
Обличчя війни
У війни обличчя не жіноче,
Скільки сліз та болю в тих очах.
Тільки божевільний війну хоче,
Бо війна – це горе, смерть і страх.
У війни обличчя не дівоче,
І немає квіток там в косах.
Гинуть на війні найкращі наші хлопці,
Не заплачуть немовлята в колисках…
Скільки нам іще пройти уроків,
Щоб нарешті зрозуміти назавжди:
У війни обличчя не жіноче,
І обличчя не дівоче у війни.
Щоб зберегти Планету для нащадків,
Нам всім потрібно миру досягти!
Хай поруч буде мати й татко,
Хай бігають щасливі малюки!
Конвалії
Білий цвіт конвалії зацвів в гаю,
Я назустріч сонечку по траві біжу,
А навкруг конвалії, наче у раю,
Перемогу так чекаю, що й ночей не сплю!
Хай під мирним небом, на нашій землі,
Колоситься житечко, щебечуть птахи,
Перемогу, Боже, Ненці принеси,
А Планеті нашій спокій надішли!
Войовничих лідерів, хай зашлють на Марс,
Хай туди доставить їх, на ракеті, Маск.
Хай собі воюють у скафандрах всі,
Їм немає місця на Святій Землі!
А ми залишаємось у людській сім’ї,
Де цвітуть конвалії і ростуть сади!
Де птахи співають веселі пісні,
Там, де мама й тато, там де я і ти!
Ми все одно переможемо!
Від Карпат до териконів, від Полісся до Чорного моря,
Жила собі велична Україна,
Розвивалась, працювала та не знала горя.
Здобули ми Незалежність та вільно дихнули,
Важко було, тяжко було, та ми все забули.
Що сусід у нас на Сході, мріє все забрати,
Дуже хоче поневолить, кинуть нас за ґрати…
Не могли ми і подумать, що війна почнеться,
Від снарядів, бомб та дронів – земля затрясеться.
Наша самооборона, весь Світ здивувала,
Україна проти монстра, мужньо битись стала.
Наші воїни безстрашні, волонтери мужні,
Медики й звичайні люди в захист стали дружно.
Нам нічого чужого не треба, хочем ми лиш своє повернуть,
Нам лиш хочеться мирного неба,
А на звільнених землях, хай сади зацвітуть…
А життя нас все вчить і навчає, щоб державою сильною стать,
Також армію треба тримати та зброю свою вироблять.
Нам би тільки очистити землю, від загарбників та від мін,
Нам би тільки вернуть полонених і дітей повернути своїх.
Знов розквітне калина весною і ми змінимо Всесвіт на краще,
Відбудуємо все і відновим, Україна ж ще стане багатша.
Нам допоможуть прогресивні сили й інтелект нам штучний допоможе,
Хай відбудуються усі батьківські хати,
Наш воїн український на сторожі…