Поки світ дискутує про ризики ШІ, київські бібліотекарі доводять: технології можуть стати «містком» між поколіннями. Бібліотека Оціум презентувала креативний проєкт, у якому за допомогою нейромереж «оживила» Тараса Шевченка.
У короткому відеоролику (Reel) Кобзар не просто постає у звичному образі, а вступає в діалог із сучасниками, відповідаючи на актуальні запитання. Це не лише візуальний атракціон, а й потужний інструмент для залучення молоді, яка звикла до динамічного контенту.
Чому цей досвід варто запозичити іншим бібліотекам?
- Руйнування стереотипів: Шевченко перестає бути «суворим портретом на стіні» і стає живим співрозмовником.
- Цифрова грамотність: Такі проєкти демонструють можливості Digital Education Hubs, які ви активно розвиваєте.
- Віральність: Подібний контент швидко поширюється у соцмережах (Facebook, TikTok, Instagram), підвищуючи впізнаваність вашої бібліотеки.
Як це реалізувати технічно? (Поради для колег)
Для створення подібного «ожилого» портрета не обов’язково мати бюджет кіностудії. Можна скористатися доступними ШІ-інструментами:
- D-ID або HeyGen — для анімації обличчя та синхронізації губ із текстом (lip-sync).
- ElevenLabs — для створення реалістичного озвучення (можна підібрати голос, що відповідатиме характеру).
- ChatGPT/Claude — для написання влучних відповідей у стилі автора (на основі його творів та щоденників).
Це яскраве підтвердження того, що сучасна бібліотека – простір сенсів, а не лише сховище книжок. Використання ШІ для популяризації класики — це саме той “Ренесанс”, про який ми говоримо в контексті європейських стандартів сервісу.