У колі друзів, колег, однодумців та родини відбувся вечір пам’яті дивовижної жінки, яка усе своє життя перетворила на щире, самовіддане служіння українській культурі, – Алли Георгіївни Диби. Науковиця, письменниця, дослідниця творчості Лесі Українки, громадська діячка та волонтерка – вона належала до тих рідкісних людей, які не просто досліджують, а творять навколо себе особливе, живе культурне середовище.
Зустріч розпочалася зі вступного слова директорки бібліотеки Ольги Романюк. Одразу після її промови гостям показали особливий фільм, створений до 70-річного ювілею Алли Георгіївни. Відео було зіткане зі світлин її родини та родоводу, що дозволило присутнім зануритися в історію її глибокого коріння та побачити найближчих їй людей.
Про Аллу Дибу можна говорити крізь призму її численних публікацій, але найточніше про неї розповіли ті, хто йшов із нею пліч-о-пліч у щоденній праці та творчості. На вечорі своїми спогадами поділилися знакові постаті українського культурного простору:
Володимир Коскін, письменник та журналіст, автор передмови до бібліографічного покажчика, згадав про три головні пристрасті Алли Георгіївни: її безмежну любов до Лесі Українки, до своєї родини та до людей.
Ірина Щукіна, завідувачка Музею Лесі Українки (Музей видатних діячів української культури), розповіла про десятиліття спільного шляху та наукових мандрівок. Для Алли Георгіївни київський музей Лариси Косач був справжнім домом, а його співробітниць вона лагідно називала своїми «посестрами», разом із якими роками збирала по краплині історію роду Косачів.
Дмитро Чистяк, письменник та заступник Голови Київської організації НСПУ, зачитав текст, який він написав спеціально для її бібліографічного покажчика, згадавши про роки їхньої співпраці та міцної дружби.
Станіслав Шевченко, відомий поет та колега, також узяв слово, щоб поділитися своїми теплими спогадами про Аллу Георгіївну, згадавши світлі моменти спілкування та її внесок у творчу справу.
Єлена Дорофієвська, поетка та перекладачка, відзначила унікальний дар Алли Диби об’єднувати людей навколо себе своєю щирістю, доброю порадою та невтомною організацією культурного життя, та розповіла щемливу історію знайомства з пані Аллою.
Олена Леонтович у своєму слові поділилася зворушливою історією їхнього знайомства. Вона з теплотою розповіла як спільні цінності та праця зблизили їх настільки, що з часом вони стали справжніми духовними «сестричками».
Кульмінацією заходу стала презентація бібліографічного покажчика, який увічнив величезний науковий та літературний доробок Алли Диби. Ця книга – не просто перелік її праць з лесезнавства, критичних есеїв, прози та публіцистики. Це свідчення масштабу особистості, яка повернула Україні чимало несправедливо забутих імен. Для всіх, хто прагне глибше ознайомитися з науковим та творчим доробком дослідниці, покажчик доступний за посиланням.
У залі також були присутні та долучилися до вшанування пам’яті відома літературознавиця Надія Баштова, кінорежисер та публіцист Олексій-Нестор Науменко, а наприкінці вечора найтепліші слова прозвучали від родини Алли Георгіївни.
Фінальним штрихом цієї зустрічі став показ відео, де Алла Георгіївна декламує вірш Лесі Українки у фоє біля її статуї. Можливість знову почути її живий голос стало щемливим завершенням вечора.
Вона пішла, але залишила по собі світло, повернуту історію і книги, які триматимуть це світло для наступних поколінь. Дякуємо кожному, хто розділив із нами цей вечір пам’яті!
