«…Великий Боже, ми з твоєї згоди
Проходимо дорогу в Бабин Яр,
Де смертно ти поєднуєш народи,
Щоб зберегти життя й свободи дар…»
Дмитро Павличко
Бабин Яр… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла і страждань, написана людською кров’ю. Наша пам’ять. Наш біль. Страчені в Бабиному Яру – це тисячі зруйнованих людських доль. Тисячі родин, що їх винищили цілими поколіннями. Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять. Забути – означає зрадити. Ми схиляємо голови перед усіма жертвами Бабиного Яру.
Трагедія Бабиного Яру залишається й досі темою історичних та наукових досліджень, темою творчості письменників, художників, поетів.
Розгорнута в читальній залі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки тематична книжково-ілюстративна виставка «Бабин Яр: символ вічної скорботи» мовою книг, статей з періодики, художніх та поетичних творів розповідає про страшні події в Києві під час німецької окупації в роки Другої світової війни.
Сьогодні йде покоління останніх свідків трагедії Бабиного Яру. Представлені на виставці книги – неоплачений борг перед ними, перед нашим народом, перед власною совістю.
Виставка відкрита для відвідувачів з 28 вересня до 15 жовтня.