26.03.2026
«Усі мої рани» Кетлін Ґлазґов – надзвичайно сильний, але водночас крихкий і болючий роман. Книга, що розбиває серце, а потім склеює його заново. Рекомендовано любителям психологічної прози.
Ґлазґов, К. Усі мої рани : роман / Кетлін Ґлазґов ; пер. з англ. Марії Болотової. – Київ : ВИДАВНИЦТВО РМ, 2025. – 456 с.
Депресія, тривожність, апатія, страшні стани, які може пережити далеко не кожен. Головна героїня, дівчина-підлітка Чарлі, потрапляє у психіатричну лікарню. Чарлі мовчить, бо її біль занадто гучний, щоб вдягнути його у слова. Вона не пам’ятає, що з нею трапилось, та чому вона тут. Коли нервує, в її голові звучить гучна музика… Чарлі втратила багато: батько потонув на її очах, і це її неймовірно поранило. А ще вона мала подругу, яка тепер пішла назавжди. А мати… Жінка зреклася власної доньки, що остаточно розбило її серце. Тепер вона бачить лише один вихід – уламок скла, який вирішить усі її проблеми та прибере біль.
Чи отримає ця сімнадцятирічна дівчинка другий шанс, чи почує її хтось по-справжньому – так, щоб не було більше бажання різати свій біль на шкірі. Про це і не тільки можна дізнатися, прочитавши книгу до кінця.
Драми, складні життєві історії, трагедії та сильні герої – все в цій книзі. Щоб у всьому розібратися, потрібно пройти складний шлях разом з головною героїнею, та іншими героями книги. Можливо, ця книга допоможе комусь зробити правильний вибір, адже життя в нас одне і ми маємо прожити його достойно. Навіть, якщо дуже боляче, складно і здається, що вже нема сил. Чарлі Девіс проходить через пекло внутрішнього болю, і Кетлін Ґлазґов описує цей досвід без зайвих прикрас – чесно, різко, але з величезною емпатією.
Роман може стати важливим інструментом розуміння природи травми. Це глибоке дослідження людської стійкості. Історія про те, що шлях до зцілення ніколи не буває лінійним, але він завжди можливий. Книга для тих, хто хоче навчитися бачити за «шрамами» живу людину, та її незламну волю до життя. Це важке, чесне і дуже сильне читання, після якого ще довго мовчиш з відчуттям світлого смутку і надії.
Запрошуємо до читання! Книга є у бібліотеці та бібліотеках міста.
19.03.2026
«Ми – ті, ким є, а світ такий, який є». Книга «Таке яскраве минуле» – це така собі мозаїка доль на тлі історії.
Кей, Ґ. Ґ., Таке яскраве минуле : [роман] / Ґай Ґевріел Кей ; пер. з англ. Олександри Літвіняк. Львів : Апріорі, 2024. – 398 с.
Ця книга не просто фентезі, це вишукане полотно, зіткане з політичних інтриг та відлуння минулого. У Кея немає великих чарівників, які володіють величезною магією. Ні, у нього є чоловіки та жінки, які використовують інтелект та вміння, щоб спробувати досягти успіху у складному та часто ворожому світі. Надприродне подібне до природного – присутнє, але не є інструментом людей. Книга вражає своєю глибиною та деталізацією, відчувається, що автор – майстер напівтонів. В книзі немає однозначного добра чи зла, натомість є живі люди, які намагаються знайти своє місце у світі, що змінюється.
Головний герой роману та оповідач Ґвіданіо Черра, уже немолодий серессієць, сидячи в кімнаті при світлі ламп, пригадує свою молодість і людей, з якими звела його доля, яскраве і незабутнє кохання, державну службу, мрії, провини і втрати.
Історія починається з того, що в Малайзії править жорстокий граф, якого поза очі називають Тварюкою. Ґвіданіо – син кравця, якому пощастило навчатися у відомій школі в Авензі, куди, крім аристократів, приймали розумних і перспективних учнів нижчого походження, згодом вступив на службу при дворі графа, де швидко зрозумів, чому його називають Тварюкою. Життя хлопця перевернулося з ніг на голову, коли однієї осінньої ночі в покоях графа він зустрів Адрію Ріполі, дочку герцога Мачери, сміливу, горду і волелюбну, яка прийшла вбити Тварюку заради справедливості та врятувати майбутні невинні життя.
Життєві стежки Ґвіданіо та Адрії нерозривно сплітаються упродовж усієї книги. На сторінках цього роману ми зустрічаємо безліч героїв, які не залишають нас байдужими та викликають певні емоції. Як закінчиться історія та що спіткає кожного персонажа, ви дізнаєтесь, прочитавши книгу до кінця.
Меланхолійна, але водночас світла історія про вигнання, дім та те, як минуле завжди залишається з нами. Історія про те, як малі вчинки окремих людей можуть змінити хід історії великих імперій. Вона, також, змушує замислитися про те, як випадкові події впливають на майбутнє.
Рекомендовано поціновувачам якісної прози! Якщо ви любите інтелектуальну літературу з бездоганним стилем та історичним підтекстом – ця книга саме для вас. Варто пам’ятати: фентезі, класика або історичні романи дозволяють «перечекати» складні часи в безпечних декораціях вигаданих історій. В часи великих випробувань ми читаємо не для того, щоб забути про реальність, а для того, щоб знайти сили в ній вистояти. Так само і з цими персонажами. Яскраво змальовані, вони всі є головними героями власних історій. Кожен трохи змінює хід подій, а випадкові зустрічі стають долею.
Запрошуємо до читання! Книга є у бібліотеці.
12.03.2026
Ковбої, правила та справжня хімія. Книга Елсі Сільвер «Бездоганний» – це чудовий приклад сучасного любовного роману, який вдало поєднує в собі динамічний сюжет та глибоку емоційність.
Сільвер, Е. Бездоганний : [роман] / Елсі Сільвер ; [пер. з англ. Руслани Проскуріної]. – Харків : Vivat, 2025. – 382 c.
Якщо ви шукаєте ідеальний роман у стилі «від ворогів до коханців» з дрібкою затишної сільської атмосфери, то «Бездоганний» – це саме воно. Ретт Ітон – професійний наїзник на биках, зухвалий та складний. Саммер – донька його агента, яка має за ним наглядати. Їхнє протистояння з перших сторінок іскрить енергією, а розвиток стосунків змушує серце битися швидше. Це історія не лише про пристрасть, а й про вразливість, сімейні цінності та пошук себе. Елсі Сільвер створила героїв, у яких неможливо не закохатися.
Головна героїня Саммер Гамільтон опиняється в незвичних для себе умовах. Її батько, Кіп Гамільтон, відправляє наглядати за зіркою родео Реттом Ітоном, чия репутація опинилася під загрозою. Характери Саммер та Ретта – це лід і полум’я. Саммер надто розважлива та відповідальна, а Ретт – це просто втілення чоловічої харизми та впертості.
Авторці чудово вдалося передати дух невеликого містечка та напруження змагань родео. Знайомство з родиною Ітонів, та родиною Гамільтонів дає зрозуміти, що ми всі різні та кожен має право на своє особисте життя. Це легке, гаряче, але водночас дуже щире читання. Застереження: в книзі є відверто еротичні сцени!
Запрошуємо до читання! Книга є у бібліотеці та бібліотеках міста.
05.03.2026
«В Україні формується особливий тип воєнної літератури – такий, що відкидає універсальність класичних воєнних наративів. Йдеться не про романтизацію війни й не про естетику страждання. Йдеться про фіксацію реальності, яку світ не має права ігнорувати», – каже Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва Vivat.
Книга Євгенії Подобної – це не тільки про наше сьогодення, наш біль, наші втрати. Історії про війну не бувають легкими. Беручи до рук це видання, слід бути готовим до того, що серце почне калатати та палати гнівом, а з очей самі поллються сльози. Утім, голоси з книжки необхідно почути не тільки кожному українцю, але й усьому світові, щоб ніколи не забувати, хто ворог і за ким правда. Ця книга – важкий, але надзвичайно важливий матеріал для внутрішньої роботи. Вона про те, як серед руїн народжується незламність, і це саме те, що дає терапевтичний ефект.
Подобна, Є.В. Її війна : 25 історій про сміливість, силу і любов / Євгенія Подобна ; [худож. Т. Копитова]. – Харків : Vivat, 2023. – 286 с. : іл., портр.
Двадцять п’ять жінок – військових, медикинь, волонтерок, переселенок, журналісток – жінок, які пройшли полон, або які чекають із полону найрідніших, які зазнали непоправних втрат на цій війні, але мають стільки сили і любові, що діляться ними з нами. Ці правдиві до болю історії неможливо читати без сліз, але вони нам необхідні. Потрібні, щоб знайти слова описати власний біль. Читаючи історії, що їх пережили героїні книги, ми знаходимо назви для своїх почуттів. Це допомагає не тримати все в собі, а вивільняти емоції через текст.
Читання про війну в реальному часі – це не розвага, це спосіб осягнути те, що з нами відбувається, і зберегти нашу пам’ять. Коли руйнується світ навколо, ми шукаємо, що може нас підтримати – про це розповідають дівчата; про віру, обов’язок, любов до дітей, професію. Героїні часто кажуть: «Я не герой, я просто робила те, що треба».
Читати такі книги дуже боляче, але неможливо й мовчати. Багато хто каже, що зараз не час для книжок про війну – занадто багато болю навколо. Та саме зараз вони найпотрібніші. Читати про наші втрати – це акт солідарності. Коли ми гортаємо сторінки про Бахмут, Маріуполь чи безсонні ночі під обстрілами, ми кажемо: «Я бачу твій біль. Я пам’ятаю. Ти не один». Наше сьогодення виткане з розірваних доль і неймовірної сили. Якщо ми не будемо читати ці історії, ми ризикуємо втратити частину себе. Книжки про війну – це не про смерть, це про те, як ми вибираємо життя кожного дня, попри все. Берегти пам’ять, читати своє, бо в цих рядках – ми.
Порада від бібліотерапевтів: якщо вам важко читати такі книги зараз, це нормально. Читайте дозовано, не намагайтеся прочитати все за один вечір, чергуйте з іншими жанрами, діліться своїми враженнями від прочитаного з іншими. Бережіть себе.
Запрошуємо до читання! Книга є у бібліотеці та бібліотеках міста.