Ми познайомилися, коли мені було 18, і я вже рік як працювала в бібліотеці.
У кожної людини є час, коли вона формується як особистість. Це вже потім — хочеш —розвиваєшся, хочеш — замерзаєш. Але завжди є те, що впливає і дає вектор для всього подальшого життя. У мене це автор Даниїл Хармс. І як автор, і як особистість, на мене він вплинув дуже потужно. Можливо, це від того, що в «есесері», де проходило моє дитинство і юність, його твори дуже сильно відрізнялись від реалій мого соціалістичного життя. Це був друг, з яким у мене було багато спільного. Він перший навчив не копіювати життя інших, а жити своїм, навіть якщо воно не всім подобається. Ну, це про характер.
Звісно, що зрозуміти й оцінити глибину цього майстра я змогла пізніше. І літератури з’явилося більше, і подорослішала. Дуже важко насправді назвати його радянським письменником, скоріше він антирадянський.
Саме його, з його віршами для дітей я обрала для читання своєму сину. Хоча знаю, що дітей насправді Д.Хармс не любив, але вірші виходили у нього дуже дитячі й не тупі.
Письменник — все ж не машина для виробництва текстів… І тексти були не єдиним творінням Хармса. По-перше, Хармс — це ще й певний спосіб поведінки, існування, мови, висхідний до його творів, але який знайшов самостійне існування. Це цікаве спостереження зробила, прочитавши біографічні книги про Д.Хармса.
Так от, якщо ви хочете прочитати щось з одного боку ексцентричне, а з іншого – філософське і містичне — вам до Хармса, до «людини-парадокса», який перетворював своє життя на театр.
Олена Алферова,
Провідний бібліотекар відділу нестаціонарного обслуговування користувачів.
В ролі Даниїла Хармса — Олена Алферова.
Книга Даниїла Хармса “Полет в небеса”