Лиш Ви, нащадки Святослава,
Герої – лицарі з-під Крут,
Пішли одні на бій кривавий,
Щоб Україну вирвать з пут.
Я. Ольшинка
29 січня Україна відзначає 105-річницю бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Саме в цей день була встановлена традиція відзначення Дня пам’яті Героїв Крут. Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15/07 був підписаний 15-го січня 2007-го року.
Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, який означав визнання самостійної УНР суб’єктом міжнародних відносин.
На передодні цієї трагічної події, на початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.
Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу імені Богдана Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня Січових Стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Вранці 29 січня 1918 року розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати українців складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоногвардійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років. На сьогодні відомі прізвища 20 з них.
Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати більшовицьких військ сягали 300 вояків.
Тіла загиблих студентів і гімназистів з-під Крут були перевезені до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховали на Аскольдовій могилі. На похороні голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».
У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».
Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх та нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї Вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.
Знайти додаткову літературу про історичні події під Крутами можна за посиланням на електронний каталог.
Також пропонуємо ознайомитися з тематичним оглядом літератури «Бій під Крутами. Ми пам’ятаємо!» та переглянути відеосюжет.