Чарівний жах: містичні легенди “Замку Річарда” на Андріївському узвозі

Тетяна Асадчева

Однією з найромантичніших і найзагадковіших будівель Києва є неоготичний замок, розташований у підніжжя таємничої гори Воздихальниці.
Це будинок №15 на Андріївському узвозі, відомий за поетичною назвою «Замок Річарда — Левове серце», який належить до визначних архітектурних перлин нашого міста.

Прогулюючись Андріївським узвозом, ви неодмінно почуєте містичні історії про темну славу «Замку Річарда» та його «загадкових» мешканців.
Спробуємо розібратися у легендах і таємницях знаменитої кам’яниці на Андріївському узвозі та знайти правду у цій заплутаній історії.

Легенда №1: Автором споруди є творець Будинку з химерами — Владислав Городецький.

Прибутковий будинок, відомий під поетичною назвою «Замок Річарда Левове серце», був зведений у 1902-1904 роках на замовлення купецького сина та підрядника Дмитра Орлова. Автор споруди невідомий, хоча деякі дослідники помилково приписували його знаменитому архітектору Владиславу Городецькому через його готичний стиль, гострі шпилі, башти та елементи фортеці, притаманні для творчості цього зодчого.

Точне ім’я архітектора будівлі є невідомим, однак, за свідченням багатьох дослідників та краєзнавців, вона збудована за переробленим проєктом Роберта Марфельда з журналу «Зодчий» та призначалася для службовців Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі.

Вважається, що у такий спосіб Дмитро Орлов міг прагнути заощадити на будівництві або просто захопився чужим архітектурним проєктом, опублікованим у журналі.
Спорудженням будівлі керував відомий київський архітектор (технік-будівельник) Андрій Фердинанд Краусс, що звів у нашому місті сотні житлових будівель у стилі неоренесанс, сформувавши архітектурне обличчя багатьох кварталів міста.

Легенда №2: Будинок був «проклятий» ще у процесі будівництва, а після вбивства власника там оселилися привиди й нечиста сила.

Будівництво прибуткового будинку дійсно супроводжувалося деякими порушеннями, проте вони не пов’язані з містикою, а скоріше зі скандальною персоною самого власника Дмитра Орлова. 24 березня 1904 року на будівництві сталася пожежа, а її ліквідація дещо зупинила процес спорудження. Згодом поліція виявила, що будівництво велося без дозволів від міської управи. Про цей випадок навіть написали у тогочасній пресі:

«Один з міських архітекторів днями виявив, що відбудований заново шестиповерховий будинок пана Орлова на Андріївському узвозі будується без дозволу будівельного відділу київської міської управи. Наразі у садибі споруджуються також прибудови службових приміщень —  також без дозволів. Враховуючи ці обставини, представники будівельного відділу міської управи звернулися до київського поліцмейстера з вимогою призупинити роботи в садибі пана Орлова», — писала «Київська газета» у своєму випуску за 10 жовтня 1904 року.

Згодом власнику вдалося розв’язати цю проблему й завершити будівництво у 1905 році. Дмитро Орлов мешкав тут з родиною до 1911 року, поки невідомі зловмисники під час відрядження підрядника до Благовіщенська не зустріли його кулею.

У Києві в нього залишилися дружина Лідія і п’ятеро дітей. Щоб покрити борги покійного чоловіка, вдова вирішує позбутися нерухомості на Андріївському узвозі. Аукціон відбувся 10 листопада 1911 року. Напередодні повірений Кредитного товариства обстежив стан об’єкта продажу, переконавшись, що всі квартири здані в оренду і проплачені до кінця року.

Новою власницею будівлі стала Марія Франк, яка придбала її за 111 700 рублів. Вона залишалася господинею будинку до березня 1913 року. Згодом будівля змінила ще двох власників, і весь час квартири в ній залишалися заселеними.

Тож, для свого часу цей будинок вважався гарною інвестицією, яка приносила своїм власникам стабільний дохід. Тому розповіді про те, що у будинку довго ніхто не мешкав через те, що в будинку лунали дивні звуки — це не більше як київський міф. Також не підтвердженою є версія, що таємничі звуки лунали в будівлі тому, що робітники вирішили помститися власнику за незадовільну платню, заклавши у труби черепки й проколоту яєчну шкаралупу.

Легенда №3: Назва замку «Річарда Левове Серце» придумав власник або мешканець будинку, бо захоплювався лицарськими романами.

Назва «Замок Річарда — Левове Серце» жодним чином не пов’язана з англійським королем та захопленням його персоною. Вона з’явилася лише у 1967 році у нарисі письменника Віктора Некрасова, де він описав, як у дитинстві вони з друзями гралися у дворі цього будинку, уявляючи його таємничим замком з роману Вальтера Скотта «Айвенго». Існує і інша версія походження цієї назви: Віктор Некрасов товаришував з мешканцем будинку Річардом Юревичем, жартома називаючи його «Річард Левове Серце».

Легенда №4: Замок Річарда — одна з наймістичніших будівель Києва, де люди надовго ніколи не затримувались.

Попри різні чутки, будинок ніколи не мав проблем з мешканцями. Він вважався комфортабельним, мав індивідуальне опалення, каналізацію та холодильник у підвалі. У прибудові функціонували бакалійна й м’ясна крамниці, а також перукарня. Власник пропонував широкий вибір квартир: однокімнатні на першому поверсі за 15 рублів на місяць, двокімнатні на другому — за 30 рублів, а весь четвертий поверх займали розкішні апартаменти з одинадцятьма кімнатами. А у 1906 році тут навіть виник осередок української культури. У «замку» зібралася редколегія сатиричного журналу «Шершень», у якому працювали Михайло Коцюбинський та Іван Нечуй-Левицький. З встановленням радянської влади у Києві будівлю націоналізували й до 1983 року використовували як комунальне житло.

У різні роки у будинку проживали відомі діячі мистецтва, зокрема, жили Григорій Дядченко, Фотій Красицький, Іван Макушенко, скульптор Федір Балавенський. Вважається, що він створив для будинку скульптури в стилі Нотр-Дам, але вони були втрачені у роки Другої світової війни.

Легенда №5: Прокляття будинку триває досі, оскільки вже багато років там ніхто не живе.

Після розселення комуналок будинок тривалий час був занедбаний, згодом опинився у приватній власності заможного американського бізнесмена українського походження, який заплатив за нього мільйон доларів у 2001 році. Однак реставрація будівлі фактично розпочалася лише у 2010-х. За словами власника, він витратив понад 13 років на оформлення дозвільної документації. У паспорті об’єкта зазначено, що Міністерство культури видало дозвіл на «реставрацію з пристосуванням» у 2015 році. Після завершення робіт у пам’ятці може з’явитися готель чи житлові помешкання.

Нагадаємо, що в листопаді 2023 року в знаменитій історичній будівлі на Андріївському узвозі, 15 почали здійснювати надбудову даху, що спричинило неабиякий резонанс у суспільстві. Згодом експерти Міністерства культури та Департаменту охорони культурної спадщини КМДА зобов’язали власника «Замку Річарда» зробити надбудову пам’ятки з автентичної цегли.

Детальніше за посиланням.

Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Андріївський узвіз – вулиця мистецтв //  Друг, О. М. Вулицями старого Києва / Ольга Друг. – Львів : Світ, 2013. – С. 408-415 : іл.

Гирич, І. Б. Київ : люди і будинки / Ігор Гирич. – Київ : Либідь, 2018. – 432 с. : іл., портр.

Єрофалов-Пилипчак, Б. Л. Архітектура незалежного Києва : сторінками архітектурного часопису А.С.С./А+С. [Т. 1. Дуже великі проекти : книжка-білінгва] / Борис Єрофалов-Пилипчак ; [Українська Академія Архітектури ; Національна Спілка Архітекторів України ; Київський Національний Університет Будівництва та Архітектури]. – [Київ] : А+С, 2020. – 828 с. : іл.

Лузина, Л. Невероятный Киев Лады Лузиной / Лада Лузина. – Киев : Скай Хорс, 2018. – 298 с. : фотоил.

Шлёнский, Д. В. Истории одной улицы : [Андреевкий спуск] / Дмитрий Шлёнский. – Киев : Коло, 2017. – 223 с. : ил.

Шленский, Д. Сонет Андреевскому спуску / Дмитрий Шленский. – Киев : ВАРТО, 2017. – 96 с. : ил.

Статті:

Гребенникова, Е. Судьба одного дома: что ждет замок Ричарда : ведьмы боролись с незаконной стройкой, а Ричард все же был! / Елена Гребенникова, Ольга Гук, Марущак Александр //  Сегодня. – 2015. – 24-26 апр. (№ 75). – С. 12-13 : фото.

Кальницький, М. “Замок Річарда”: від занепаду до відродження / Михайло Кальницький //  Вечірній Київ. – 2016. – 25 лют. (№ 8). – С. 24 : фото.

Кальницкий, М. Замок Ричарда: проверяем легенду : документальные факты, связанные с популярнейшим зданием, не менее любопытны, чем накрученные около него выдумки / Михаил Кальницкий //  Газета по-киевски. – 2011. – 20 янв. (№ 12). – С. 40-41 : ил.

Карватский, А. Возведенный в 1912 году замок Ричарда на столичном Андреевском спуске сразу обжили… “приведения” – по воле обиженных строителей : бард Валерий Винарский, достопримечательность старинной улицы, рассказал о мифах и легендах киевского Монмартра, которому предстоит пережить кардинальную реконструкцию. Переживет ли? / Александр Карватский //  Факты и комментарии. – 2011. – 11 окт. (№ 185). – С. 10 : ил., фото.

Кириченко, Л. Загадочный Андреевский : любуемся домами, где жили мэры и писатели, узнаем о домах терпимости и – заколдованном месте, где каждый влюбляется в Киев / Леся Кириченко //  Сегодня. – 2014. – 31 окт. (№ 235). – С. 33 : фото.

Маковець, О. Історія життя старовинної вулиці : у грудні Музей однієї вулиці, експозицію якого присвячено Андріївському узвозу, святкує ювілей – 25 років / Олена Маковець //  Вечірній Київ. – 2013. – 19 груд. (№ 51). – С. 28-29 : фото.

Інтернет-видання:

https://blog.vlasne.ua/zamok-richarda/
https://oktv.ua/ua/turizm/dostoprimechatelnosti-kieva/zamok-richarda
https://the-city.kiev.ua/ua/article/zamok-richarda-mistika-v-tsentre-kieva-106
https://tykyiv.com/city/chomu-zamok-richarda-shche-nazivaiut-budinkom-iz-prividami/
https://www.readingkyiv.net/sights/richard-castle-andriivskyi-descent/