11-04-2020 Починаючи з 1991 року, згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН, 11 квітня в усьому світі відзначається як День визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цю дату було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд.
…1945 рік, квітень. Друга Світова війна добігає кінця. Союзні війська вже на території Німеччини. 11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальда, дізнавшись про підхід американських військ, підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців. О третій годині ночі організатори повстання передали по радіо умовне речення: «Вставайте, час настав!». Вони обеззброїли і захопили в полон есесівців і солдатів охорони, взяли в свої руки керівництво табором. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувались від смерті – гітлерівська влада напередодні віддала наказ про фізичне знищення усіх ув’язнених.
Саме 11 квітня 1945 року остання людина вийшла із воріт табору, на яких висів цинічний напис «Jedem das Seine» – «Кожному своє».
Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів: 22 квітня – «Заксенхаузен», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюк», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен» і «Штутгоф». У 1945 році вийшли на волю 530 тисяч чоловік.
Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії тих людей стали справжніми уроками мужності для молодого покоління.
У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів ми згадуємо усіх, хто був замордований у гітлерівських катівнях, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив, усім смертям на зло.
Тільки зберігаючи пам’ять про ті страшні події і віддаючи шану загиблим і тим, які зберегли життя в самому пеклі, можна сподіватися на те, що подібне більше ніколи не повториться в людській історії.
Пропонуємо літературу з фонду бібліотеки.
Франкл, В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі / Віктор Франкл ; [пер. з англ. О. Замойської]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. –
160 с.
У цій книзі сконцентрований досвід виживання автора у нацистському концтаборі. Через деталі, подробиці він описав, як страшна, жахлива реальність впливала на кожного в’язня. Здавалося, що йому не вдасться уникнути печі нацистського режиму, проте він вижив та не зламався
Франкл із власного досвіду, і з досвіду своїх товаришів зробив висновок, що людина може витримати будь-який фізичний і душевний біль, пережити найважчі випробування та навіть під загрозою смерті не втратити своєї людяності. В концтаборі забирали в людини все, тільки неможливо забрати тієї людської свободи, яка є в кожному з нас. Людський дух є всесильним.
Захарченко, В. Довгі присмерки : роман / Василь Захарченко. – Київ : Акцент, 2002. – 542 с.
У романі лавреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Василя Захарченка «Довгі присмерки» простежується страдний шлях покоління українців, на чию долю випали і трагедія голодного 33-го, і жахливі, звірячі репресії 1937-1938 років, і німецька окупація, каторжні роботи у фашистській Німеччині, німецькі й совєтські концтабори – увесь отой апокаліпсис середини ХХ ст. перед війною, у війну й після війни, через який пройшла Україна.
Про кожну з цих трагічних епох автор сказав багато такого, про що раніше не писалося і що можна було почути лише з уст тих, хто зазнав на собі усіх випробувань часу. У романі також багато світлих, зворушливих щемкою красою і людяністю сторінок, які підтверджують, що навіть у найжорстокіших ситуаціях Людині притаманне людське і воно виявляється, незважаючи ні на які ідеологічні перепони, дає відчуття надії на завтрашній день.
Явожно : спогади в’язнів польського концентраційного табору / до друку підготували Богдан Гук, Мирослав Іваник. – Перемишль ; Торонто ; Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2007. – 368 с. : іл.
По закінченні карантину чекаємо на вас у бібліотеці.