Марія КАТАЄВА

3 квітня 1935 року офіційно утворили Дарницький район міста, до складу якого було включено 18 населених пунктів лівобережжя.

Історія Дарниці сягає в глибину тисячоліть. Так, в межах Микільської слобідки, близько озера Святище, ще в IV-III тисячоліттях до н. е. існували неолітичні поселення, а в III-II тисячоліттях до н. е. тут проживали представники зарубецької культури.

Походження назви Дарниця достеменно не відоме — ймовірно, від слова «дар».

За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви річки Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар’я — Мати річка).

На землях, що належали київському Пустинно-Микільському монастиреві праворуч від залізниці, 1896 року виникло дачне селище Нова Дарниця (на відміну від Старої Дарниці — більш давньої частини). Там 43 людини взяли в оренду 80 ділянок площею близько 800 квадратних сажнів кожна. З часом тут проклали 12 широких прямих вулиць. На той час це була суха здорова місцевість з піщаним ґрунтом і чудовим великим лісом. 1897 року було забудовано 40 ділянок, 1898 року — майже 60. Цього ж року нарізали ще 80 ділянок.

Сполучення з містом здійснювалося дачними поїздами. Купалися дачники або в купальнях, або в Дніпрі, до якого ходили спеціальні дачні поїзди.

У селищі з’явилися: церква св. Феодосія (зруйнована в 1950-х рр.), аптека, пошта, буфет, телефон, парк, залізничний театр тощо. За даними 1909 року, у селищі налічувалося 134 дачні ділянки.

Зростання селища і побудова залізниці Київ-Полтава (введена в експлуатацію в 1902 році) привели до змін в залізничному господарстві. З 15 червня 1896 року Дарниця Нова — пункт зупинки для поїздів. У 1900 році закінчено будівництво вокзалу, а в 1915 році дільниця ст. Дарниця-Київ ІІ стала залізничним вузлом.

Перетворення Дарниці на великий промисловий район Києва відбулося в роки довоєнних п’ятирічок, коли побудували Дарницький вагоноремонтний завод (ДВРЗ), Рембазу № 7, завод «Вулкан» (Регенератно-гумовий завод), Хімфармзавод, Дарницький шовковий комбінат, комбінат штучного волокна, Лісохімкомбінат, Авторемзавод та інші підприємства. Загалом — до 20.

Напередодні другої світової війни в Старій та Новій Дарниці проживало 75-85 тисяч жителів у 18 населених пунктах. В адміністративному відношенні вони до 1903 року входили до Чернігівської губернії. І тільки в 1923 році були включені до Броварського р-ну Київського округу. А в 1927 році їх остаточно приєднали до міста Києва.

У 1935 році утворили Дарницький район міста, до складу якого було включено 18 населених пунктів лівобережжя.

Під час другої світової війни Дарниця була повністю зруйнована.

На київському лівобережжі існують Дарницький район, озеро Дарницьке, бульвар Дарницький, вулиця Ново-Дарницька, ДВРЗ, залізнична станція «Дарниця», станція метрополітену «Дарниця», Дарницький ринок.

На сьогодні Дарницький район є одним із найбільших у місті Києві за чисельністю населення та площею території. Має площу 133,63 кв. км (16% території Києва). Чисельність офіційно зареєстрованого населення району фактично становить 365 650 осіб.

Кордони сучасного Дарницького району у нинішньому вигляді були затверджені у 2001 році. Район межує з Голосіївським та Дніпровським районами Києва та Бориспільським районом Київської області.

До складу Дарницького району входять масиви — Харківський, Осокорки, Позняки, Нова Дарниця, Рембаза та Бортничі.

Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/80879/

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Бойко В.М. Географія рідного краю : Київ : Дарниця : Навч. посібник для учнів 5 кл. загальноосвіт. шк. – Київ : Академія, 1997. – 128 с. : іл.

Вишневський, В. І. Малі річки Києва / В. І. Вишневський. – Київ : Інтерпрес ЛТД, 2013. – 83 с. : іл.

Гирич, І. Київський путівник. Закінчення / Ігор Гирич // Київ. – 2014. – № 6. – С. 163-177. – (“Київ” про Київ).

Дарниця : роки, події, люди : [у 3 кн.]. Кн. 1 / [упоряд. В. М. Дорошек]. – Київ : [Світогляд], 2014. – 566 с. : іл., портр. –

“Закрите місто” Дарниця // Вакулишин, С. Околиці Києва : документально-публіцистична збірка / Сергій Вакулишин. – [Київ] : Географіка, 2009. – С. 88-90.

Не слышно шума городского… // Анисимов А. Л. Киев и киевляне. Я вызову любое из столетий… : в 2 кн. Кн. 2 / А. Л. Анисимов. – Киев : Телеграфъ, 2003. – С. 185-197 : іл..

Нова Дарниця // Вакулишин, С. Околиці Києва : документально-публіцистична збірка / Сергій Вакулишин. – [Київ] : Географіка, 2009. – С. 86-88.

Писаренко, Р. Я когда-то вернусь в Киев : [исторический очерк] / Раиса Писаренко ; [фото Р. Писаренко]. – Киев : [Майстер Книг], 2019. – 583 с. : фотоил., портр. –