17-05-2020 В Україні щороку у третю неділю травня відзначається – День пам’яті жертв політичних репресій, відповідно до Указу Президента України В. А. Ющенка від 2007 року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології; відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.
Особливо жорстокі репресії чинились сталінським режимом та його провідниками в Україні у 30-х роках. Зокрема, за оцiнками iсторикiв, на території УРСР в 1937-1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Iнші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.
Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство. Левову частку цих вироків виносила саме «трійка» НКВС. Впродовж десятків років ретельно приховувались сліди злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами i висаджували дерева.
Кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937-1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР i особисто Йосипа Сталіна, мала завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними.
Наслідками стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій та поширення суспільної депресії.
Одним із трагічних символів тієї епохи є київська Биківня. У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВД, де у 30-40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч репресованих.
Трагедія Биківні стоїть в одному ряду з такими злочинами, як Освенцим, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.
Про часи «Великого терору» та трагiчнi людські долі, які стали символом незламності духу, ви можете дізнатись з пропонованої літератури, яка є у фонді нашої бібліотеки.
Соловецький етап : антологія / [упоряд. та передм. Ю. П. Винничука ; худож.-оформ. О. А. Гугалова]. – Харків : Фоліо, 2018. – 490 с. : іл.
«Соловецькі табори – країна мук і відчаю. Переважну більшість з тих, хто туди потрапляв, чекала загибель. У запліснявілих мурах монастиря, де колись ченці кадили фіміам покори Всевишньому, тепер фабрикували романтичну брехню про любов-ненависть і царство Боже на землі», – писав письменник І. Гришин-Грищук, який пережив сибірські табори.
Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників – Валер’яна Підмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер’яна і Клима Поліщуків, Олексу Слісаренка, Григорія Епіка, Юліана Шпола, Василя Штангея, Марка Вороного, Михайла Лозинського, Леся Курбаса та багатьох інших.
Чемерис, В. Л. Амазонка : [повість] ; Київ – Соловки : [роман-есе] / Валентин Чемерис. – Харків : Фоліо, 2016. – 507 с. – (Історія України в романах).
Книга Валентина Чемериса присвячена поетам ХХ століття, імена яких стали символами великої жертовної любові до України, правди й боротьби. “Амазонка” – твір про те, що спонукало Олену Телігу, героїню повісті, ступити на кривавий шлях боротьби за визволення Батьківщини? А з роману-есе “Київ-Соловки” дізнаєтесь про трагічну долю чотирьох поетів: Крушельницьких – батька Антона й сина Івана, та Вороних – батька Миколу й сина Марка, про їхнє життя, творчість, любов і загибель під час сталінського «Великого терору» 1930-х років.
Багряний, І. П. Тигролови : [роман] / Іван Багряний. – Київ : Сім кольорів, [2018]. – 224 с.
У романі з екзотичною назвою «Тигролови» і справді йдеться про неймовірне – як люди ловлять голими руками цього сильного й агресивного хижака. Ще неймовірнішою може здатися жорстокість тоталітарно-репресивних сталінських жорен, в які потрапив нащадок славного козацького роду Григорій Многогрішний. Він, катований, мордований, голодний, розчавлений, у свої 25 літ на стільки ж літ засланий по етапу на каторгу до Сибіру, все ж таки не здався на милість невблаганної долі. В основу твору покладено автобіографічні події.
Биківня. Від території смерті до місця пам’яті / [Український інститут національної пам’яті ; Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”]. – [Київ] : [Б.в.], [2012?]. – 36 c. : іл., портр.
Це видання “Биківня. Від території смерті до місця пам’яті” розповідає про найбільше на території України поховання жертв сталінських репресій – Биківнянське. Упродовж кількох десятиліть правда про поховання у Биківні та імена жертв сталінських репресій приховувались владою від громадськості, а ліс фактично стояв пусткою. Лише пiсля здобуття Україною незалежності процес дослідження Биківнянської трагедії інтенсифікувався та отримав оформлення у вигляді відповідної структури – Національного історико-меморіального заповіднику “Биківнянські могили”.