01-12-2016 Рівно 25 років тому українці на референдумі проголосували за незалежність України. Декларацію про державний суверенітет парламент УРСР проголосив ще 16 липня 1990 року.
17 березня 1991 року відбувся Всесоюзний референдум з питання збереження СРСР. В Україні одночасно з цим Верховна Рада запропонувала жителям республіки відповісти на додаткове запитання: “Чи згодні Ви з тим, що Україна повинна бути в складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?”. Українці відповіли позитивно як на перше питання (70 відсотків), так і на друге (80 відсотків). Влада дійшла висновку, що громадськість схиляється до незалежності.
Як відомо, Верховну Раду на схвалення Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року підштовхнула спроба державного перевороту, що сталася в Москві 19 серпня.
Після березневого референдуму почалися переговори керівників дев’яти республік, включаючи УРСР, з президентом Михайлом Горбачовим про новий союзний договір, який отримав назву Новоогарьовський процес.
Перший договір планували підписати 20 серпня, але 19 серпня почалися події, що отримали назву Серпневий путч. Тоді самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану, створений урядом СРСР, виступив проти Горбачова і його реформ Перебудови.
21 серпня Серпневий путч провалився і ДКНС саморозпустився. Як кажуть українські історики, спроба перевороту лише прискорила розвал Радянського союзу, за яким до цього “вдарили” такі події, як Афганська війна і Чорнобильська катастрофа.
24 серпня 1991 Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України, в якому йдеться: «Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Відтепер на території України діють виключно Конституція і закони України».
Однак, згідно з чинним на той час законодавством, питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило за межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом.
Тому в той же день, крім Акту, було прийнято і постанову парламенту УРСР “Про проголошення незалежності України”, якою, зокрема, передбачалося провести 1 грудня 1991 всеукраїнський референдум.
Всенародне опитування показало, що 90,32 відсотка громадян, які взяли участь в референдумі, на запитання бюлетеня відповіли: “Так, підтверджую”.
Позитивну відповідь дало населення всіх областей України і Криму, незалежно від їхнього національного складу.
1 грудня 1991 року в Україні також обрали першого президента самостійної Української держави.
У виборчий бюлетень були включені шість кандидатів, перемогу здобув Леонід Кравчук, який пробув на цій посаді до 1994 року.
Рекомендуємо до читання:
Бойко О. СРСР: не “розпад”, не “розвал” і не “розпуск” : Україна на шляху до остаточного здобуття незалежності (серпень – / грудень 1991 р.). // Віче. – 2004. – №8.- С.63-68.
Бойко О. Україна в останні місяці імперії : (серпень – грудень 1991 р.): хроніка та аналіз // Людина і політика. – 2004. – №1.-С.49-58. . – №2.-С.52-57.
Кульчицький С. Технологія незалежності:уроки минулого століття. Доба Леоніда Кравчука // День. – 2002. – 25 трав.(№92).-С.5. – 8 червн. (№102).-С.5. – 3 серп.(№139).- С.5.
Овчар, І. Референдум 1991 року та подальші спроби “забезпечити народ владою” : політико-правове підгрунтя українських реалій / Ірина Овчар // Вибори та демократія. – 2009. – № 2. – С. 54-61.
Юхновський, І. Так народжувалася держава / Ігор Юхновський // Сучасність. – 2008. – № 8. – С. 5-19 : іл., портр.