ПОДЯЧНЕ СЛОВО КОЛЕКТИВУ ПУБЛІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ імені ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Заочно з Публічною бібліотекою ім. Лесі Українки я була знайома давно. Знала, що це є одна з найбільших бібліотек України, фонд якої налічує 270 тисяч примірників і щороку обслуговує близько 28 тисяч користувачів. Ближче з колективом цієї бібліотеки я познайомилася в 2020 році, коли в ній почала працювати завідувачкою відділу бібліотечних комунікацій моя донька Гайворонська Богдана. В тому ж 2020 році 10 грудня відбулася пам’ятна відеозустріч зі мною під назвою ” Біла ластівка Донбасу” і модерувала її саме Богдана. Трансляція поширювалася на всю Україну і в цей час моя донька знаходилася в бібліотеці Лесі Українки, а я в Кремінській районній бібліотеці. Зустріч була дуже цікавою, мала чимало відгуків і я цим дуже пишалася.
Саме з цього часу мріяла провести в стінах цього пошанованого закладу свою творчу зустріч. Мрія збулася і така зустріч відбулася в 2022 році під час святкування мого ювілею з нагоди 70-річчя. З відчуттям трепетності входила я в духовний храм зі своєю новою книжкою ” Ключі від сонця”, яка вийшла якраз напередодні мого ювілею. Дуже хвилювалася як пройде захід, чи будуть люди, чи матиме успіх мій виступ. Але все пройшло бездоганно. Мене вразила атмосфера спокою і затишку, яка панувала в колективі бібліотеки. Велику підтримку одержала я і від директора бібліотеки Ольги Іванівни Романюк і була зачарована її щирістю і добротою. Саме вона створила цей затишок в колективі бібліотекарів.
З ювілейного вечора в мене залишилось чимало знімків, відео і аудіо матеріалів, які я люблю переглядати у вільний час. Цю зустріч я згадувала з великим почуттям вдячності і до її організаторів, і до колективу бібліотеки, і до самої Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки
А скільки таких вечорів, майже чи не щодня, відбувається в стінах цього закладу – зустрічі з письменниками, музикантами, акторами, художниками. Бібліотека проводить велику культурно-просвітницьку роботу серед молоді. І взагалі, коли переступаєш поріг цієї бібліотеки, то душу заполоняє святковий настрій. Відчувається якась величність, монументальність. Тут живе історія України, тут панує патріотичний дух нації.
Я навіть не сподівалася, що мені пощастить вдруге виступати в Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки. Але в 2024 році вийшла моя друга воєнна книга “Хочу додому” ( 14-та за рахунком) і мене запросили на її презентацію в Київ, саме в цю мою добре знайому бібліотеку. За що я безмежно вдячна і директору бібліотеки Ользі Іванівні Романюк і моїй дорогій землячці з Кремінної, Тетяні Квітко, яка організувала і провела цю зустріч на вищому рівні. На час окупації Луганщини Тетяна Квітко знайшла роботу і прихисток для своєї душі саме в цій пошанованій бібліотеці.
Ця зустріч окрилила мене, додала енергії для творчості, впевненості в своїх силах, бо особисто для мене цей час був особливо важким. Хіба можна таке забути? І знову я привезла з собою купу знімків, відеозйомок, вражень і спогадів, які дбайливо зберігаю і своїй душі. Так життя бібліотеки стало частинкою мого життя, про яке я розповідаю своїм друзям і знайомим.
Від щирого серця вітаю з ювілеєм! Бажаю дорогій Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки і всьому її дружньому колективу успіхів, поповнення фондів цінними матеріалами, процвітання, нових незабутніх зустрічей.
А головне – бажаю мирного неба над Україною без усіляких тривог і шахедів. Щоб було так тихо в її стінах і так спокійно, аби відвідувачі могли чути, як розмовляють між собою герої книжок, які живуть на стелажах затишної бібліотеки.