Богдан Миколайович Горинь — український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець, політолог, колишній дисидент.
Член президії товариства «Україна»; голова товариства «Україна — Польща»; член Центрального проводу Республіканської християнської партії, голова редакційної комісії.
Народився 10 лютого 1936 у селі Кнісело Жидачівського району Львівської області.
Освіта вища. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, філологічний факультет у 1959 р., філолог, учитель української мови і літератури.
З 08.1959 р. по 09.1961 р. — методист Львівського обласного будинку народної творчості.
З 08.1960 р. по 06.1962 р. — вчитель СШ № 7 м. Львова.
З 06.1962 р. по 08.1965 р. — науковий працівник Львівського державного музею українського мистецтва. Виступав у пресі як літературний критик і мистецтвознавець. Організовував видання і поширення самвидаву.
З 08.1965 р. — заарештований, давав показання проти М. Масютка, М. Зваричевської, засуджений «за антирадянську пропаганду» на 3 роки концтаборів у селі Явас Мордовської АРСР к/т 11.
У 1968—1976 рр. — робітник Розділпромбуду; завідувач читального залу бібліотеки Ходорівського цукрокомбінату, маляр ремонтно-будівельного управління №3 у Львові; працював у міжобласній реставраційній майстерні у Львові; маляр Південьзахідхімрембудмонтажу; кочегар Львівської дитячої лікарні №1.
У 1976—1989 рр. — старший науковий працівник Львівської картинної галереї.
З 01.1990 р. — науковий працівник Львівського історичного музею.
З 1988 р. — один із засновників Української Гельсінської Спілки.
У 1988—1990 рр. — голова Львівської обласної організації УГС.
У 1990—1992 рр. — голова Львівської обласної організації УРП.
У 1990—1997 рр. — член Проводу і Ради УРП.
З 03.1990 р. по 04.1994 р. — Народний депутат України 1-го скликання.
У 1992—1994 рр. — очолював парламентські делегації на сесіях і семінарах в Раді Європи та Північноатлантичній асамблеї.
У 1994—1996 рр. — директор Інституту досліджень діаспори.
З 12.1994 р. по 04.1998 р. — народний депутат України 2-го скликання. Член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Член групи «Державність», потім — член групи «Конституційний центр».
Був членом Великої ради Руху, член ради Товариства української мови імені Тараса Шевченка.
Відзнака Президента України В. Януковича — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011).
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, II ступеня.
У 2019 році став лауреатом Шевченківської премії у номінації «Публіцистика, журналістика» — за есе-колаж «Святослав Гординський на тлі доби» у двох книгах.
Член редколегій самвидаву часописів «Український вісник» у 1988—1989 рр., «Кафедра» у 1988—1989 рр., головний редактор самвидаву щомісячного бюлетеня «Львівські новини» з 1989 р.
Автор книжок, багатьох статей з питань літератури, мистецтва, психології творчості, історії, політики у періодичних виданнях.
Автор та співавтор книг:
1994 — «Крим не тільки зона відпочинку» (співавтор); 1994 — «На пути в Европу»; 1995 — «Опанас Заливаха. Вибір шляху»; 1996 — «У пошуках берега»; 2013 — «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут».
Член Спілки письменників України. Володіє польською мовою.
Один із заходів з участю Богдана Гориня відбувся у бібліотеці 04 квітня 2019 року.