Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.
Леся Українка
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Міжнародний день рідної мови – день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову.
Минуло багато років. В листопаді 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО Республіка Бангладеш внесла пропозицію про захист мовної й культурної багатоманітності.
Відтоді 21 лютого проголошено Міжнародним днем рідної мови.
Отже, світова позиція у вирішенні мовної проблеми звучить однозначно: не можна дозволити мовам зникнути! А щоб вирішувати питання в рамках цивілізованого підходу, необхідно проявляти лояльність та повагу до мови, культури і людей.
З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи в собі справжню людину, кожен з нас повинен насамперед створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – мова.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Українська мова має дуже давню й дуже непросту історію. Склавшись у надрах культури Київської Русі, вона подолала нелегкий шлях розвитку й боротьби за існування і стала тим консолідуючим чинником, який сприяв об’єднанню української нації і здобуттю ним омріяної незалежності.
Упродовж багатьох сторіч українська мова витримала жорстокі випробування. Це і зневага від польської влади, і намагання російського царизму перетворити нашу мову в «наречие», Валуєвський і Емський укази про її заборону, прагнення за радянських часів її знищити під приводом створення «єдиної загальнонаціональної мови».
Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.
Зі здобуттям Україною незалежності почався процес українського мовного відродження. Цьому сприяло конституційне закріплення державності української мови. Стаття 10 Конституції України засвідчує: «Державною мовою в Україні є українська мова».
Сьогодні лише від нас усіх залежить доля нашої рідної української мови. Тож плекаймо її, повертаймо їй роль творця духовного відродження української нації, духовного світу людини.
Шукайте книги з мовного питання в електронному каталозі бібліотеки.
Піддубний, С. В. Українська мова – мова вільних людей : [унікальні факти про українську мову, слово, літеру, пісню] / Сергій Піддубний. – Київ : ФОП Стебеляк, 2019. – 206 с. : іл.
Багато нового, цікавого й несподіваного знайде читач тут про витоки мови, про древній спосіб наших пращурів передавати інформацію на відстань, про філософію українського слова, про числа, літери, імена, про молитву, пісню і навіть про те, куди предки автора культурно «відсилали» своїх недоброзичливців…
Береза, Т. Гарна мова – одним словом : словник вишуканої української мови / Тарас Береза. – Львів : Апріорі, 2017. – 420 с.
Словник вишуканої української мови – данина великій мовній спадщині, яку у різні часи з нами щедро розділяли майстри художнього пера. Автор опрацював кращі твори української та світової літератури, вибрані уривки з яких слугують доладними ілюстраціями до цього видання. Від Пантелеймона Куліша до Мирослава Дочинця, від Даніеля Дефо до Джеймса Паттерсона, таким є безмежжя авторського лету упродовж ХУІІІ-ХХІ століть. Понад 1300 словникових одиниць дозволять користувачам поглибити знання рідної мови, збагатити активний словниковий запас, розмовляти і писати українською мовою якнайвишуканіше.
Овсюк, О. Поле битви – мова / Олександр Овсюк. – Київ : Задруга, 2017. – 32 с.
Мовне питання в Україні завжди було на часі. Особливо в останні десятиліття, з набуттям нашою державою незалежності. Олександр Овсюк, переймаючись долею рідної мови, наводить вражаючі приклади і постійної боротьби за неї, і невідчіпного, мов реп’ях, манкурства, зневаги до мови свого народу, і то не лише поміж пересічних українців, і й у «вищих ешелонах». Крім того, автора цікавлять і мови інших країн, їх розвиток, їх історія тощо. Отож небайдужих безперечно зацікавить це видання.