«Здоровенькі були! Я приїхав! Я вдома!» – такі слова чула моя сім’я майже кожні вихідні. Бо він був живий! Хто? Та мій прадід, рідний дядько мого дідуся. Я його теж пам’ятаю, хоч була дуже мала. Про нього чую і зараз приємні, теплі, душевні спогади.
Микола Данилович Сом! Наш земляк, поет, учитель, рибалка та просто чудова людина! Позитивчик, енержайзер, який заряджав своєю енергією всіх, з ким спілкувався. Це роблять зараз і його вірші. Обожнюю його гумор! Коли читаю його гумористичні твори, відразу відчуваю, як настрій піднімається.
Хочете і собі покращити настрій – прочитайте його «Чого дівчата в нас кирпаті?», «Карась-космонавт», «Слони», «Дюдя» чи будь-який інший веселий вірш.
Вірю, що і мій дід Сом посміхнеться, сидячи на м’якенькій хмаринці, спостерігаючи за нами.