ТЕТЯНА АСАДЧЕВА

Унікальність закладу полягає у тому, що в експозиції гармонійно поєднані пізнавальний, розважальний та виховний принципи екскурсії.

24 травня 2003 року у столиці відкрив свої двері Водно-інформаційний центр, відомий також як Музей води.

Заклад був створений Київською міською державною адміністрацією за підтримки Міністерства довкілля Данії до Дня Києва під час проведення в місті 5-ї Європейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи».

З нагоди 20 річниці з дня відкриття розповідаємо найцікавіші факти про один з найпопулярніших музеїв столиці.

Музей води розміщується у старовинній водонапірній вежі в Хрещатому парку. Вона була збудована у 1876 році за проєктом архітектора Олександра Петра Адріана Шілє та впродовж багатьох десятиліть забезпечувала потреби киян у воді. Її висота 29 метрів.

Наприкінці XX століття пам’ятка була занедбана, але на початку 2000-х була відреставрована та пристосована під Водно-інформаційний центр.

Сусідня башта збудована у 1871-72 роках та розібрана у радянський час. Під час реставрації споруди музею її відновили за старовинними кресленнями. Зараз в ній розміщується адміністрація музею.

Основна експозиція розміщується у приміщенні колишнього підземного резервуара чистої води, побудованого у 1909 році. Його збудували після переходу міста на артезіанське водопостачання з метою кращого забезпечення містян водою.
Основною метою діяльності музею є інформування людей про гідросферу Землі та водні ресурси України, їх вразливість та необхідність для життя, технології підготовки безпечної для здоров’я питної води в системах централізованого водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, а також раціональні методи водоспоживання.
Музей ділиться на три яруси: верхній доречно оздоблений композицією з молекул води — основи всієї гідросфери; в середньому відображаються різні прояви водної стихії; нижній зроблений у світлих тонах, що уособлює чистоту та вразливість води — джерела життя на Землі.
Частина експозиції музею присвячена історії створення централізованого водопроводу в місті, відкритого 1 березня 1872 року, та історії водопроводу міста загалом, що діяв на Подолі щонайменше з 1633 року. Відвідувачі музею мають можливість побачити автентичні експонати XVIII-XXI століть, зокрема, дерев’яні, керамічні, чавунні та пластикові водопровідні труби.
Над сходами до резервуара чистої води розміщений дуже цікавий документ — «Водна Хартія», ухвалена у 1967 році Радою Європи, дванадцять пунктів якої визначають важливі правила щодо водних ресурсів. У її першому пункті проголошується: «Без води немає життя. Вода — цінний, абсолютно необхідний для людини ресурс».
Спустившись під землю, відвідувачі потрапляють у царство води у всіх можливих проявах і видах: величезні акваріуми, гігантський унітаз, моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора.
Також у музеї приділяється значна увага раціональному використанню водних ресурсів.
Музей води оновили у 2020 році. Інтер’єр підземної частини Музею доповнили можливостями сучасної проєкційної техніки та науковим контентом, а в експозицію «Океан» з величезним акваріумом додали спецефектів, що створюють враження занурення на дно океану.
З моменту заснування заклад став одним із перших сучасних музеїв нашого міста, який не втрачає популярності серед відвідувачів по сьогоднішній день. Особливо полюбляють Музей води столичні дітлахи та молодь.